З перших днів повномасштабного вторгнення російської армії в Україну сталося так, що Запорізька область отримала менше уваги, порівняно з іншими областями. Проте зараз регіон стає авангардом боротьби і спротиву агресії. Тож Школа політичної аналітики НаУКМА вирішили звернути детальнішу увагу на процеси, що відбуваються у Запорізькій області та спрогнозувати, яким може бути їхній розвиток і що вони означатимуть для України загалом.
Довгий час доля мешканців Запорізької області, які одними з перших зустріли і стримували ворога, була на другому плані порівняно із подіями у Маріуполі, під Києвом або у Херсоні та Херсонській області. Більша частина громад півдня Запорізької області була захоплена в перші тижні війни. На сьогодні понад 70% регіону тимчасово непідконтрольні українській владі. Повністю окуповані прибрежні до Азовського моря райони живуть за «новими правилами». За словами місцевих мешканців, «дихається там тепер важче», а «говорити про Україну приходиться пошепки».
Бути в окупації і бути колаборантом: важливість відмінностей
Як і щодо мешканців інших окупованих регіонів, про громадян в окупації на Запоріжжі лунають різні думки, проте не слід забувати, що в першу чергу всі ці люди – жертви агресії та окупації, окрім підтверджених випадків співпраці з окупаційними адміністраціями. Особливо, подібні меседжі не мають лунати від представників органів влади будь-якого рівня.
Суспільство має враховувати той факт, що деякі мешканці окупованих населених пунктів Запорізької області можуть відчувати образу за те, що їхні міста або селища були захоплені досить швидко і майже без бою. Ніхто не хоче відчувати себе забутими і покинутими. Тож кожне звинувачення, некоректне висловлювання чи забуття потенційно провокує зараз або в майбутньому конфлікт між тими, хто живе поза окупацією або зміг покинути окуповані території, і тими, хто змушений залишитися в окупації.
Насамперед важливо усвідомити, що не кожен може покинути домівку, рідних або власну справу, навіть при наявності ресурсів. Варто не забувати, що є люди, які не готові погодитись на реальність, в якій вони хоч й тимчасово залишають свою оселю, але розуміють, що через невеликий проміжок часу в їхніх капцях по квартирі вже будуть ходити «вежливые и заботливые».Водночас дискримінаційні висловлювання щодо тих, хто залишився на окупованій території, недоречні та неприпустимі також тому, що багато хто з них, зберігає українську ідентичність і всіляко заважає росіянам. Підтвердженням того, є те, що інколи наші громадяни в окупації вдаються до різних форм громадянської непокори – від тихого саботажу до збройного партизансько-диверсійного опору, нагадуючи російським військам, хто зайвий на українській землі.
Псевдореферендум або як знову вдаряти обличчям в бруд
Щодня представники окупаційної влади та колаборанти вигадують нові шляхи своєї легітимізації на українській землі. Вже апробованою та заїздженною стало проведення «референдуму» вже декілька місяців проходить шлях шаленої абсурдизації. Спроби варіювалися від об’єднання тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей та створення «нової республіки» до ще більш дивовижної ідеї «відновлення Таврійської губернії». І хоча поки що це лише розмови, колаборанти та влада РФ не полишають намагання все ж організувати черговий «референдум» під дулами автоматів.
Так, 8 серпня колаборант Євген Балицький, так званий “голова тимчасової адміністрації Запорізької області”, разом з поплічниками зібрав у Мелітополі близько 700 людей з усіх окупованих територій області, і оголосив про початок підготовки до «референдуму» щодо «входження» захоплених територій до складу країни-агресора. Втім, строки і формати проведення згадані не були, а сама російська влада в черговий раз відхрестилася від причетності до цього заходу.
Такий хід подій виявляє цікаву неспівставність: формування осередків російської правлячої партії на окупованій території йде повним ходом, а ось планування “референдумів” проходить без формальної участі держави-окупанта. Все це свідчить про те, що окупаційна влада розуміє, що організувати проведення «референдуму» в Запорізької області надто складно. Більшість населення не вдається до підтримки окупантів. У той же час, кількість колаборантів та активних симпатиків країни-агресора не є достатньої навіть для створення переконливої картинки для росзмі. Для проведення голосування потрібно сформувати виборчі комісії та відповідно уточнити списки виборців. Значна проблема полягає ще й у відсутності доступу до українського Реєстру виборців, що призводить до необхідності уточнювати всі дані про мешканців власноруч.
Важливо, що проведення так званих«референдумів» не несе жодних правових наслідків і не матиме міжнародного визнання. Проте, окрім вже оголошеної у разі проведення “референдуму” відмови української сторони від переговорів у подальшому, фейкові референдуми насамперед ставлять під удар самих мешканців тимчасово окупованих територій. Судячи з подій 2014 року на Донеччині та Луганщині непідтримка або неявка на “референдум” може бути покарана як колаборантами, так і безпосередньої російськими військовими. прийде на нього, матимуть проблеми різного характеру як від колаборантів, так і від російських військових. Так, про погрози депортації незгодних неодноразово повідомлялося зокрема місцевою владою.
Цікавим також є те, що останнім часом різноманітні інформаційні канали повідомляли про можливий задум окупаційної влади прив’язати “референдум” до “єдиного дня голосування”, а саме – 11 вересня 2022 року. Проте, на сьогодні сценарій проведення не буде втілено, адже мешканці здебільшого не поділяють перспективу участі у будь-яких заходах, організованих колаборантами, а ті в свою чергу банально не встигають хоч щось організувати. Подекуди місцеве населення демонструє незадоволеність більш радикальним шляхом – через підрив штабів “адміністрацій” або замахів на життя колаборантів. У таких умовах найімовірнішими сценарієм, буде постійне відтермінування “референдуму”. Але ми слідкуємо, тож далі буде…
