Адреса
м. Київ, вул. Волоська 12/4, 7 корпус НаУКМА, ауд. 409 (4 поверх)
Відповімо на ваші питання
Слідкуйте за новинами

Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило життя всього українського суспільства. Збройна агресія рф не могла оминути і таких сталих інституцій як університети. На діяльності одних війна позначилась мінімально, інші ж або  через окупацію мали евакуюватись до більш безпечних регіонів, або, залишившись на підконтрольній українському Уряду території, зазнали руйнувань і тому мусили адаптуватись під кардинально нові умови.

Школа політичної аналітики НаУКМА провела онлайн-дискусію з університетами з Миколаєва, Сум та Харкова. На основі їхнього досвіду, ми описали специфіку діяльності закладів вищої освіти у фронтових та прифронтових областях, визначили, якої підтримки вони потребують та обговорили їхні перспективи розвитку.

Університети – це насамперед  спільнота. Однак, без діючої інфраструктури повноцінне функціонування закладів освіти неможливе.

Війна росії проти України змусила всіх зіткнутись  із низкою викликів: вижити, продовжувати надавати якісні освітні послуги, зберегти науковий потенціал та, підлаштувавшись до нових умов, не втратити надію для подальшого розвитку. Особливо гострими ці питання стали для закладів вищої освіти, що опинилися на лінії вогню. Саме люди – університетська спільнота – стали тим стержнем, який дозволив втримати позиції та продовжити працювати. Таку позицію озвучили представники трьох університетів з Харкова, Миколаєва, Сум.

Поряд із цим для закладів вищої освіти було важливо зберегти інфраструктуру. На жаль, через ворожі обстріли вона в тій чи іншій мірі зазнала пошкоджень. Однак, на думку учасників онлайн-дискусії, для них було важливо лишитися на місцях та продовжувати підтримувати життєдіяльність університетів попри все.

Не дивлячись на бомби, скинуті біля нашого університету, він практично не постраждав. Звісно, були пошкоджені вікна, але то дрібниці, і ми поступово проводимо заміну. В цілому ж інфраструктура збережена. Зокрема, у нас вцілів Центр колективного користування науковим обладнанням. Звісно, люди – це ключова складова функціонування університету. Однак, без діючої інфраструктури його повноцінна діяльність неможлива. Адже інфраструктурна складова прямо впливає на здатність надавати якісну освіту та  займатись науковою діяльністю. Ми вирішили не переїжджати в іншу область. На моє переконання, найчастіше переміщення дорівнює ліквідації університету. Адже неможливо повністю перемістити увесь напрацьований науковий потенціал, зокрема  і обладнання, в інше місце.

зазначив ректор Сумського державного університету Василь Карпуша.

Учасники дискусії розповіли, що за можливості, пошкоджені будівлі вони намагаються відновити.

Протягом війни університети, що опинилися на лінії вогню, також зіткнулися з проблемою втримати студентів та викладачів. Через небезпеку значна частина людей переїхала до інших областей або за кордон, а іноземних студентів довелося оперативно евакуювати. Однак і в цьому випадку заклади вищої освіти знайшли шляхи вирішення цих питань:

  • Активізували налагодження міжнародних партнерських зв’язків.
  • Розпочали пошук закордонних майданчиків для очного  навчання та підтримки  комунікації між тими представниками спільноти, які були змушені виїхати. 
  • Перевели частину колективу на гібридну очно-дистанційну форму роботи. 
  • Зберегли заробітну плату науковцям та викладачам.

Навіть за таких непростих безпекових умов та зустрівши цілий ряд специфічних викликів, представники університетів, що опинилися на лінії вогню, налаштовані оптимістично до продовження діяльності. На їхню думку, війна поставила перед ними нові завдання для  розвитку:

  • Збільшити обсяги наукових досліджень.
  • Знайти ще більше партнерів та посилити міжнародну співпрацю.
  • Отримати ще більш активну підтримку від випускників по всьому світу.

Ми не стоїмо на місці. І насправді у нас сьогодні з’явилося більше можливостей, ніж було раніше. Сьогодні ми почали ще більше знаходити нових друзів, нових партнерів. До війни досить тривалий час ми займалися брендінгом університету – протягом 20 років. І саме за останні півроку нам вдалося зрушити з місця. Наприклад, наші асоціації випускників по всьому світу активізувалися і почали активніше брати  участь у житті університету. Крім гуманітарної та фінансової допомоги, у нас почало з’являтися більше пропозицій партнерства та нові проєкти.

заявив проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.

Попри війну, в університетах позитивно налаштовані й щодо початку нового навчального року. Причинами для стриманого оптимізму є як  надходження заяв від абітурієнтів, так і збереження значної частки студентів. 

Студентів залишилося близько 80-85%. Значна частина – представники півдня України. Ми зберігаємо усіх студентів. Навіть якщо студенти знаходяться за кордоном, ми навчаємося в дистанційному режимі. У нас ця система досить добре налагоджена. Навчаємося в асинхронному режимі. Тому ця категорія студентів має змогу продовжувати своє навчання.

розповів перший проректор Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр.

Вступна кампанія під час війни та головні виклики нового навчального року.

Війна залишила свій відбиток і на цьогорічній вступній кампанії. Попри це, приймальні комісії працюють, заяви на вступ, хоч і в меншій кількості, але подаються. Водночас  абсолютно відсутні вступники із-за кордону . 

Наприклад, станом на 5 вересня  до Університету Каразіна надійшло близько 7,7 тис. заяв, Сумського державного університету – 3,8 тис., ЧНУ ім. Петра Могили – 949 тис.

Важко порівнювати вступні кампанії. Адже минулого року у нас було 32 тис. заяв, цього року – близько 4 тис. Але ми розуміємо, що зараз кардинально інші часи

зазначив проректор з науково-педагогічної роботи ХНУ ім. В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.

У перші місяці нового навчального року університети з фронтових та прифронтових зон планують проводити навчання здебільшого в онлайн-форматі. Однак, навчальні заклади шукають також можливості для проведення офлайн навчання хоча б частково для тих спеціальностей, де невід’ємною частиною є практична складова. Особливо це стосується дисциплін з хімії, фізики, медицини.

Головними ж викликами та завданнями на рік для кожного університету стали їхнє збереження та підтримка рівня якості освіти. 

Наші головні цілі – вижити і зберегти все те добре, чого ми досягли і що маємо зараз.

повідомив перший проректор ЧНУ ім. Петра Могили, Юрій Котляр.

Не лише вижити, але й зростати: яка допомога необхідна від держави та що має змінитись в системі вищої освіти?

Під час онлайн-дискусії, учасники озвучили перелік того, що допоможе університетам з прифронтових та фронтових областей не тільки втриматися на плаву, а й отримати можливості для подальшого розвитку як під час війни, так і після неї.

Що потрібно від держави:

  • Створення і затвердження загальнодержавної програми з будівництва у закладах вищої освіти укриттів, які відповідають сьогоднішнім безпековим вимогам: “Університети в регіонах, особливо ті, що знаходяться на лінії вогню, самотужки не потягнуть фінансово будівництво таких  сучасних укриттів”, – підкреслив Юрій Котляр.
  • Розробка та імплементація системи матеріального і морального заохочення тих, хто залишився працювати на лінії вогню: “Додаткова матеріальна підтримка нам би не завадила. Однак, закладам вищої освіти бідкатись було б неправильно. Адже усі ми знаємо: надходження до бюджету суттєво скоротилися”, – висловив думку ректор Сумського державного університету Василь Карпуша.
  • Лібералізація законодавства для безбар’єрного створення майданчиків українських університетів за кордоном: “Наскільки я пам’ятаю, до війни в Україні дозволили відкривати філії іноземним університетам. А от зворотного процесу на законодавчому рівні не відбулося”, – зазначив Анатолій Бабічев.
  • Введення мораторію на проведення акредитаційної експертизи університетів мінімум на 3 роки для областей, які знаходяться у фронтових або прифронтових зонах. 

Представники університетів з Харкова, Львова та Сум наголосили також на пріоритетах та змінах, які дозволять зробити українську освіту ще більш якісною та вивести її на один рівень з європейською:

  • Надання університетам повної автономії.
  • Забезпечення умов розвитку науково-виробничого потенціалу: “Якщо не буде наукового та виробничого зростання в університетах, то вони матимуть майбутнього”, – зазначив ректор Сумського державного університету Василь Карпуша. 
  • Розширення міжнародної співпраці та можливостей грантової підтримки: “Майбутнє – в грантах і наукових проєктах. А щоб їх забезпечити, потрібен кадровий склад, який відповідатиме необхідним  вимогам. Плюс система тих же подвійних дипломів, яка у нас починає активно задіюватись. Наприклад, підписання договорів з європейськими закладами вищої освіти дозволить студентам обирати, що вони будуть слухати там, а що – тут. І таким чином ми збережемо контингент і підвищимо якість отриманих студентами знань.”, – заявив перший проректор ЧНУ ім. Петра Могили, Юрій Котляр. 
  • Зміна підходів у реформуванні системи освіти: замість латання та модернізації радянської основи, створити нову модель західного зразка: “Ми 30 років реформували систему вищої освіти. Але постійно нас щось у цьому процесі відтягувало назад – до радянських основ, які по суті все одно залишалися. Треба змінити кардинально підходи: не намагатися латати те, що в нас є, допомагати всім, давати все всім. 30 років ми так робили. Хтось зміг проявити себе і скористався тим, але багато хто насправді ніяк не проявив себе. І от прийшла війна, це погано, але вона дала зрозуміти, що підходи треба змінювати. Спробувати побудувати нову систему, не перекроюючи старе”, – підкреслив проректор з науково-педагогічної роботи ХНУ ім. В. Н. Каразіна Анатолій Бабічев.