Наше дослідження показує – це треба робити як і будь-які інші складні теми – через історії окремих людей.
Спочатку цифри.
Більшість опитаних переконана, що необхідно створювати культурні продукти про окупацію Криму (66,6 %) та військові дії на Донбасі (73,3 %). Зокрема, вони погодились, що потрібно створювати культурні продукти (фільми, серіали, книжки) про українських військових і ветеранів (84,4 %) та про дітей, яких торкнулись військові дії на Донеччині та Луганщині (85,9 %).
Тобто інтерес до історій окремих людей, які живуть у контексті війни, однозначно є.
Для мешканців прифронтових регіонів, які були учасниками фокус-груп, тема війни є травматичною, тому вони здебільшого не готові дивитись фільми чи серіали про воєнні дії. Водночас більшість інформантів зазначила, що готова споживати культурні продукти «про людей, а не про війну», тобто такі, де в центрі – людська історія, що розгортається на тлі війни:
«Я считаю, что нужно снимать, потому что, когда война, стреляют, танки, там есть сюжет. Может, солдат влюбился в девушку… Мне кажется, нужно снимать более про население, за детей, которые пережили это. Как они вели себя, что они делали в этой ситуации» (Донецька обл., жін.)
«Много людей пережило эти события и каждый человек вправе рассказывать свою историю, и кто-то из сценаристов может рассказать… Могут снять историю какой-то семьи, но во время того, что происходило или происходит» (Луганська обл., чол.)
Що говорять експерти?
Варто робити наголос на людській історії, а не показі бойових дій і батальних сцен. Теми війни та дотичні до них як фон для розповіді людської історії. Це має бути людська історія, яка викликає емпатію.
«Ця тема дуже болить. У нас у всіх проєктах дуже багато учасників, через яких ми комунікуємо цю тему і зокрема долі людей, які пов’язані з війною, які пов’язані з Донбасом і Кримом. Наслідки війни стали вже такими величезними, нанесли такий значний слід на те, як ми взагалі живемо, і на таку велику кількість людей, з якими нам доводиться стикатись, що цією тематикою так чи інакше прошиті всі наші проєкти», – поділилась під час інтерв’ю керуюча директорка СТБ Людмила Семчук і додала: «Тому я розумію, чому зараз немає таких великих героїчних серіалів. Ця тематика обов’язково присутня, але крізь особисту історію конкретного героя в серіалі, через якусь окрему лінію… Через певні людські долі, через певні приклади воно сприймається. Знаєте, добре, що фокус-групи це підтверджують, але вони не могли цього не підтвердити, бо це вже давня правда».
Повні результати дослідження та рекомендації
Дослідження підготовлене Школою політичної аналітики НаУКМА в межах проєкту «Посилення ролі культури в процесах осмислення подій на Донбасі та в Криму і консолідації українського суспільства» за фінансової підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.