Майже з перших днів війни росіяни почали пошуки вдалих меседжів для впливу на українську молодь, яка залишилась на окупованих територіях. Адже на противагу українському волонтерському руху та загальнонаціональному обʼєднанню потрібно показати власну згуртованість та чисельність. Хай навіть у більшості намагань простежується певна карикатурність та «натягнутість», бо людей менше, та й мотивованість з завзятістю суттєво відстають.
Для формування підтримки та медійної картинки, влітку окупанти почали створювати молодіжні осередки в населених пунктах Запорізької області. Одним з найвідоміших став рух «ЮгМолодой», який почав займатися волонтерською діяльністю. Трохи згодом у Бердянську та Мелітополі були відкриті штаби організації «Мы вместе с Россией». А у жовтні був створений осередок «Молодої гвардії», яка напряму афільована з правлячою російською партією «Единая Россия». Пізніше 28 жовтня було оголошено про створення «Российских Студенческих Отрядов», які теоретично мали б займатися будівництвом, сільськогосподарською або медичною справою тощо. Натомість деякі українські джерела стверджують, що місцева окупаційна влада почала залучати студентів до забезпечення правопорядку в Мелітополі.
Всі ці організації мають Telegram-канали, і кожного дня публікують десятки повідомлень про свою діяльність, а також про можливості та перспективи для молоді на окупованих територіях. В більшості випадків канали створюють картинку спокійного життя, підтримки пенсіонерів, активної залученості молоді у розвиток Запорізької області та власного потенціалу; активно просуваються можливості туризму до Криму або інших регіонів рф.
Хоча окупанти своїми гаслами завіряють, що росія – це країна можливостей, проте в їхніх меседжах простежується зворотне. Наприклад, в повідомленнях майже не згадується можливість формального чи неформально навчання популярним IT-професіям. Ще жодного разу не було згадано про можливість міжнародних стажувань чи обмінів для молоді з окупованих територій. В той час, коли світ розвивається та обмінюється досвідом, молодь в окупації обмежена як фізично, так і інформаційно.
Росія живе минулим, і намагається затягнути туди всіх навколо. Цей момент яскраво відображається у порядку денному. Здебільшого у Telegram-каналах для молоді прослідковується декілька основних тем, які так чи інакше пронизують більшість новин та подій: перемога у Другій світовій війні або «звільнення з-під українського гніту», гуманітарна допомога пенсіонерам або «неймовірне бажання» російських регіонів допомогти Запорізькій області. Найулюбленішою, звісно, є тема перемоги над нацизмом у Другій світовій. Дивовижно, що цей наратив їм вдається вплести навіть в ті повідомлення, які не мають ніякого стосунку до подій Другої світової війни. Ось, до прикладу, 4 листопада в одному з каналів було опубліковано відео з нагоди святкування «дня народного единства», в якому художній керівник ДК ім. Шевченка вітає всіх зі святом у радянській формі часів Другої світової. Неможливість створювати нові сенси та відсутність реальних привабливих досягнень росії, спонукає повертатися знову і знову до того, що було.
Окреме місце у формуванні та просуванні проросійських меседжів займають заклади вищої та професійної освіти. Влітку замість Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького було «створено» «Мелитопольский государственный университет им. А. С. Макаренка». Цей заклад обʼєднав професійно-технічні та вищі заклади освіти Запорізької області. Так, до складу «МГУ им. А. С. Макаренка» увійшли новоутворені окупантами фейкові університеті та коледжі на матеріально-технічній базі переміщених «Бердянського державного педагогічного університету», «Енергодарського інституту державного та муніципального управління», «Бердянського та Василівського коледжів Таврійського державного агротехнологічного університету» тощо. Вони створені, аби замінити вищезгадані заклади, які не погодилися на співпрацю з окупаційною владою і перемістилися на підконтрольні території.
Варто зазначити, що більшість цих закладів освіти ще на початку окупації були переміщені в межах України, здебільшого в Запоріжжя. Загалом, тимчасово переміщеним вважається заклад вищої освіти (або наукова установа), який у період тимчасової окупації за рішенням засновника (засновників) змінив своє місцезнаходження шляхом переміщення з тимчасово окупованої території до населеного пункту на підконтрольній українській владі території. Проте слід розуміти, що матеріально-технічна база та деяка кількість адміністративного та викладацького складу, а також студентів могли залишитись на тимчасово окупованих територіях. Тож цілком реально, що деякі заклади перейшли під контроль окупантів та все ж розпочали якусь «діяльність» в умовах окупації.
Для того, аби краще зрозуміти, які меседжі просувають окупанти серед абітурієнтів та студентів доречно поглянути на Telegram-канал навчального закладу з дати його створення – 15 червня 2022 року.
Протягом літа в каналі здебільшого публікувалась інформація, що стосувалась можливостей вступу в новостворений «заклад вищої освіти». Проте навіть в цих повідомленнях спостерігались дивні відсилки до радянських часів. Наприклад, 13 липня в каналі було опубліковано повідомлення, в якому молода людина у формі червоної армії та зі знаменем радянських часів з написом «Мелитопольский институт механизации сельского хозяйства» позує на коні. Ще більш абсурдно виглядає новина про встановлення на фасаді університету «Ордену Трудового Червоного Знамені» та назви неіснуючої держави. Якщо встановлення російських державних знаків ще можна було б обґрунтувати бажанням «помітити» кожний шматочок загарбаної землі, то повернення до радянських символів виглядає вкрай дивно. Особливо в закладі вищої освіти, адже поколіню абітурієнтів та студентів ці символи здебільшого ні про що не говорять. Не менш дивно виглядає серпневе повідомлення про відкриття їдальні. Разом з фото колективу та страв колаборанти подали світлину керівника радянських спецслужб П. Судоплатова за трапезою.
Чим ближче до жовтня, тим ще більше уваги почало приділятися Другій світовій війні, і особливо звільненю Запорізької області від нацистів у 40-х роках минулого сторіччя. Крім того, в каналі почали зʼявлятися випадкові факти з історії Російської імперії або СРСР та привітання з професійними святами російської армії.
Загалом, хочеться зауважити кілька речей. По-перше, самі сенси, які закладають окупанти та колаборанти у свою комунікацію досить часто мають різкий аромат нафталіну. Навіть намагаючись говорити про майбутнє, окупанти все одно «обгортають» все це минулим та штампованими пропагандистськими фразами.
По-друге, хочеться звернути увагу на убогість як візуальної, так і текстової складових меседжів, які розповсюджують колаборанти. В більшості випадків вони наче повертають нас у часи радянських гасел та звітів, які молодь бачила лише в Інтернеті чи у бабусі на антресолях. Добре чи погано, але здебільшого українська молодь вже «балувана» візуальними та текстовими креативами. Тож GIF-зображення 2000-х та гасла «Продуктивно, весело и дружно» нагадують, в кращому випадку, дитячий садок. Це в черговий раз підтверджує тезу, що з приходом окупантів «час зупиняється».
