У новоокупованих українських регіонах росія діє за власними шаблонами, одним з яких є імітація виборів для створення образу легітимності її влади на захоплених територіях. Після окупації частини Херсонщини та Запоріжжя росіяни поспіхом провели так звані референдуми – це та шаблонна поведінка, яку ми вже бачили під час “плебісцитів” у 2014 р. у Криму та Донеччині й Луганщині, але вже у брутальніший спосіб через більш потужний спротив місцевого населення.
Згодом Крим почали втягувати у виборчі процеси рф, а в так званих “ДНР” та “ЛНР” – проводити “вибори” в органи цих окупаційних адміністрацій. Так само за апробованими з 2014 року лекалами рф створила на Херсонщині та Запоріжжі засоби масової пропаганди, покликані створювати для місцевого населення альтернативну реальність, у якій російські “вибори” в цих регіонах є чимось нормальним, а окупаційна влада є начебто народною, а не силоміць нав’язаною ззовні. Тому окремої уваги заслуговує розгляд того, як ці окупаційні ЗМІ висвітлюють так звані “вибори” на окупованих територіях, які планують проводити з 30 серпня по 10 вересня 2023 року.
Росіяни називають заплановане дійство “Єдиним днем голосування”, який у рф призначений на другу неділю вересня, тобто 10 число, але фактично його планують проводити три дні на дільницях (з 8 по 9 вересня), а з 30 серпня вже планують ходити по домівках і змушувати людей “голосувати”. У рф у цей день зазвичай обирають владу у представницькі органи різних рівнів. Кілька місяців окупаційні ЗМІ висвітлювали так званий виборчий процес: створення інфраструктури для “виборів”, висування кандидатів та їх реєстрацію, формат бюлетенів, реєстрацію ЗМІ та інші події, щоб все це виглядало наче справжні вибори.
Навіть у межах альтернативної реальності російських пропагандистів, де на окупованих територіях введено режим воєнного стану, все це виглядає неадекватним і відірваним від життя, адже “вибори” будуть проводити навіть у населених пунктах безпосередньо на лінії фронту і в зоні затоплення після підриву Каховської ГЕС. Втім для росіян важливим є сам процес, щоб за будь-яку ціну показати включеність окупованих територій у політичне життя росії та змусити чи переконати людей прийняти нові умови існування.
На Херсонщині окупанти вигадали так звану “Областную думу” у якості представницького місцевого органу влади, а на Запоріжжі – “Законодательное собрание” (скорочено називають “Заксобрание”). На Донеччині та Луганщині однойменну назву для аналогічних органів залишили незмінною – “Народный совет”. Як на мене, вона підкреслює абсурдність вигаданої самобутності міфічних народів “ДНР” і “ЛНР”, які немов на стільки різні, що якоїсь спільної “Ради Донбасу” чи чогось подібного бути не може.
Якщо на перших “виборах” у “ДНР” та “ЛНР” у різних їхніх медіа можна було навіть спостерігати за так званою виборчою боротьбою злочинних окупаційних та колаборантських угрупувань, то зараз згадують лише партії та особистості, яких дозволила влада. Пропагандистські ЗМІ не відображають жодної політичної боротьби, а більше уваги приділяють різним електоральним процедурам та згадують їх учасників.
Особлива увага російських пропагандистів відводиться путінській політичній силі “Единая россия” (“ЕР”). А те як окупанти готують місцеве населення до результатів “виборів” можна було б назвати кумедним, якби це все не коїлося наяву в Україні. Наприклад, окупаційні ЗМІ на початку серпня тиражували заяви віцеспікера Госдуми рф і заступника секретаря Генеральної ради “Единой России” Анни Кузнєцової, що їхня партія набере не менше ⅔ голосів на новоокупованих територіях. І вже через тиждень почали поширювати результати так званого соцопитування, де на території чотирьох українських регіонів вигадали майже однакові цифри очікуваної підтримки населення: на Донеччині “ЕР” має набрати 83%, на Луганщині та Херсонщині – по 80% і на Запоріжжі – аж 89%.
До того ж росіяни у своїх окупаційних ЗМІ запевняють, що явка на “вибори” складе 60 – 70 відсотків. З одного боку це і так далекі від реальності цифри, адже на останніх справжніх місцевих виборах 2020 року явка у Херсонській області склала 32,39%, а у Запорізькій – 33,83%. Важко уявити, що в умовах інтенсивних воєнних дій та численних негараздів окупації більшій кількості людей захочеться брати участь у російському шабаші.
Але з іншого боку ці цифри є не такими вже й великими порівняно із явкою на торішній псевдореферендум на ТОТ, де лише кількох відсотків не вистачало до 100. З тогорічного псевдореферендуму про входження до рф пропагандисти залишили пояснення і для прогнозів високої явки на “виборах”: мовляв, для людей це вельми важливо та вони дуже чекали на прихід росії. З такою аргументацією у фантазіях росіян будь-яка явка можлива, окрім хіба що більшої за 100%.
Російські пропагандисти всіляко намагаються створити образ демократії. Зокрема повідомляється, що майже відсутні відмови у реєстрації на участь у “виборах”, куди допускають всіх охочих. Також створюються органи так званого громадського контролю над “виборами”, зокрема “штабы общественного наблюдения на выборах”. Спроби авторитарної країни, що прямує до тоталітаризму провести “справжні демократичні вибори” на окупованій території України виглядають комічно. Особливо недолугим видається, коли до українців з нашими традиціями демократії, відстояної зокрема кількома майданами, присилають якихось шефів з Пензи забезпечувати комфорт і безпеку на “демократичних виборах”.
Доросле населення втягнути в ці псевдовиборчі авантюри складно, тому окупанти роблять особливий акцент на обробці молоді, цілячись на майбутнє. Для цього на окупованій Херсонщині створили “школи молодого виборця”. Їх організацією займається “Общественная палата россии”, а саме створений при ній “Координационный совет по интеграции новых субъектов рф”.
Окупаційні ЗМІ часто цитують співголову цього “совета” Олександра Малькєвича: “Проєкт буде продовжуватися до президентських виборів як мінімум. У нас навіть на першому занятті були хлопці, які отримають активне виборче право лише у листопаді-лютому, а був один хлопець, який зможе голосувати тільки у 2025 році, і ми готуємо його до виборів до Госдуми 2026 року.” Тобто молодому українському поколінню росіяни прищеплюють сприйняття “демократичних виборів” у нав’язаному ними збоченому форматі як чогось належного. Це однак частково вже вдалося їм протягом 9 років у так званих “ДНР” та “ЛНР”. Залучення молоді може посприяти намаганням пропагандистів створювати медійну картинку громадської участі у “виборах” більш переконливою.
Отже, зважаючи на шаблонну поведінку росії, організовані нею “вибори” будуть відбуватися подібно до тогорічних псевдореферендумів на ТОТ. Всі організаційні зусилля зі створення так званих виборчих дільниць, друку бюлетенів, реєстрації партій тощо важливі в першу як декорації для окупаційних ЗМІ, які мають переконувати місцеве населення, що цей шабаш є справжніми виборами.
Пропагандисти намалюють заздалегідь визначені результати та будуть насаджувати людям погляд на призначену окупаційну владу як народно обрану. Українці навряд чи повірять у цю маячню, однак потенційно найбільш вразливою залишається молодь, яку росіяни серйозно взялися обробляти у так званих “школах молодого виборця”.
