В Україні час від часу відбуваються несподівані інституційно-організаційні зміни в структурі державного управління. Зокрема, це стосується основоположного рівня, на якому формуються або принаймні мали б формуватися політики – міністерств. Протягом останніх п’яти років структура урядових інституцій змінювалась кілька разів. І Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій було в центрі таких змін: спочатку обʼєднане з Мінветеранів у 2019, потім знову відокремлене у 2020. На початку вересня 2024 року з’явились новини про приєднання Мінреінтеграції до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури.
Чи були потрібні зміни Мінреінтеграції?
Однозначно, так. Від початку повномасштабного вторгнення міністерство фактично сфокусувало увагу на гуманітарних аспектах та реагуванні на нагальні проблеми – зокрема на питаннях полонених, поверненні людей, зокрема дітей, з окупації тощо. Не підважуючи важливості цих питань, маємо констатувати, що в ситуації браку ресурсів, насамперед кадрових, такі першочергові його функції як формування та впровадження політик щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій та їхніх мешканців відійшли на другий план чи взагалі були відкладені. Отже, бачимо, що міністерство, яке так і не встигло повною мірою інституціоналізуватись, працювало радше в режимі «гасіння пожеж», не маючи власної концепції діяльності та візії політики. Проте всі ці питання є такими, які можна розв’язати. І цим розв’язком не має бути проста реорганізація з приєднанням до начебто близького за сферою міністерства.
Школа політичної аналітики НаУКМА з 2018 року працює з темою реінтеграції тимчасово окупованих територій, і ми на власному досвіді бачимо, наскільки важливою є наявність координації для вирішення питань та формування політик у цій сфері. Водночас виклики і коло питань щодо реінтеграції далеко виходять за межі суто регіональної політики чи проблем розвитку інфраструктури. Реінтеграція включає і питання соціальної згуртованості, що передбачає прийняття рішень на національному рівні, і специфічні заходи, орієнтовані на окремі категорії людей чи деокуповані громади, і питання відновлення, як інфраструктурного, так і в контексті прав та справедливості.
Політика реінтеграції є комплексною та багаторівневою. Відсутність єдиної інституції, відповідальної за формування такої політики, позбавляє державу органу, який мав би бути мозковим центром, що враховує всю складність політики реінтеграції, здійснює моніторинг та оцінку того, що вже реалізується в цій царині, та координує комплексну відповідь всієї державної машини на виклики реінтеграції.
Тож Школа політичної аналітики разом з колегами з понад п’ятдесяти організацій, які працюють у сфері реінтеграції тимчасово окупованих територій, звертається до Президента України з закликом зберегти наголос на політиці реінтеграції та інституційно забезпечити її реалізацію.
Детальніше читайте тут 🔗