За останні сім років війни з Росією нашим державним органам та суспільству вдалось напрацювати багато корисних продуктів, документів чи ініціатив, які працюють на припинення чи подолання наслідків конфлікту. Втім, експерти зазначають, що політика реінтеграції тимчасово окупованих територій, попри усі досягнення, і досі є не до кінця сформованою та цілісною, чому заважає низка зовнішніх та внутрішніх факторів.
Команда Школи політичної аналітики провела дослідження, в якому з’ясувала, які саме виклики постали перед українською та міжнародною спільнотою у зв’язку з агресією Росії проти України, а також окреслила необхідні внутрішні процеси, без яких політика реінтеграції не зможе бути ефективною.
Директор Школи політичної аналітики НаУКМА Максим Яковлєв зазначив, що гібридна агресія Росії проти України активізувала на міжнародній арені низку проблемних місць, що значно ускладнюють роботу у напрямі реінтеграції. Серед них неефективність міжнародних організацій у протидії та розв’язанні конфліктів, відсутність механізму дотримання зобов’язань державами, хиткість санкційного механізму та миротворчих місій тощо. Втім, попри проблемні питання у сфері міжнародної взаємодії, саме внутрішні процеси значно впливають на ефективність будь-яких зовнішніх дій та вимагають вирішення “вже тут і зараз”.
“Перш за все, нам треба виконати велике домашнє завдання – забезпечити сталі інституційні реформи, ухвалити стратегічно важливі документи щодо реінтеграції Криму та Донбасу. Варто не зупинятись лише на стратегіях, а розробляти й втілювати плани щодо їх імплементації з конкретними індикаторами та кроками, часовими межами”, – зауважив аналітик ШПА Станіслав Шулімов. На думку аналітика, найважливіше завершити реформу децентралізації, а також судову реформу і реформу правоохоронних органів, оскільки від них залежить якість та дієвість судових процесів, які відбуватимуться після деокупації, та ставлення до них людей. Забезпечення обороноздатності країни та “потенціалу держави” також є одними з фокусних завдань для України.
На думку наукової директорки ШПА Анни Осипучук, цілісність та скоординованість усіх заходів в межах політики реінтеграції неможлива без єдиного бачення цього процесу, яке буде чітко артикульовано суспільству.
“Навіть якщо експерти і стейкхолдери нам говорили про відчуття, що існує візія або бачення того, як це буде відбуватися, це не є артикульована стратегія. Усі вони водночас зазначили про брак чіткої позиції щодо того, як буде проходити реінтеграція, або як вона має відбуватися, чи які конкретні сценарії розглядаються. До того ж загальна стратегія допоможе забезпечити тяглість, інституційну пам’ять та цілісність бачення, принаймні на рівні концепції, в умовах переформатування окремих органів”, – підсумувала вона.
На думку аналітиків, саме наявність чітко сформульованого бачення також допоможе зберегти баланс між врахуванням національних інтересів і популістичними зверненнями, а також полегшить комунікацію непопулярних рішень громадянам.
Окрім державних заходів, велика частка відповідальності покладається на громадські організації, які у процесі реінтеграції одночасно виступають і замовником, і виконавцем.
Менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова поділилась своїм баченням потенціалу громадського сектору у цьому напрямі: “В питаннях реінтеграції роль громадських організацій дуже важлива, і це, перш за все, через довіру. З одного боку, їх роль полягає у взаємодії з владою, просуванні певних рішень, адже вони мають більше зв’язків з людьми та їх проблемами. З іншого боку, громадський сектор може ефективно комунікувати питання, пов’язані з метою, задачами реінтеграції, з роллю суспільства в цьому процесі, шукаючи нові шляхи взаємодії поза традиційними”.
Дослідження було підготовлено Школою політичної аналітики завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Його зміст є винятковою відповідальністю ГО “Школа політичної аналітики” та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Звіт «Політики реінтеграції тимчасово окупованих територій: моделі, сценарії, дискусії, досвід» видано в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції, викладені у цій публікації, є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства.