Автор: Богдан Запотічний, стажер ШПА НаУКМА, студент програми “Етика-Політика-Економіка” Українського Католицького Університету
Вже минуло більше року, як деякі українські політики та всілякі експерти з усіх питань активно переконують українців, що владу в нашій державі поступово захоплює Джордж Сорос за допомогою своїх прислужників “соросят”. В їхній бік лунають найрізноманітніші звинувачення: від звичайної некомпетентності до навмисного шкідництва. Іноді це набуває форм, надто схожих на конспірологічні теорії.
З цієї статті Ви дізнаєтеся, звідки походить термін “соросята”, що він означає і стосовно кого його вживають, а також які політики та медіа просувають в українському інформаційному просторі тему “соросят” і чому вони це роблять.
Значення та походження терміну
Слово “соросята” походить від прізвища фінансиста Джорджа Сороса, ним позначають осіб, котрі начебто лобіюють інтереси Джорджа Сороса в Україні. Це слово є пейоративним, а тому повинне викликати зневажливе ставлення, оскільки воно імпліцитно натякає, що ці люди не володіють власною волею, а виключно реалізують інтереси Сороса. Саме слово “соросята” можна інтерпретувати як “посіпаки Сороса” або ж “дитинчата Сороса”; принаймні у 2012 році на Facebook сторінці каналу “Newsone” був опублікований допис, в якому “соросятком” названо сина Джорджа Сороса (див. Рисунок 1). Проте, на практиці такий епітет вживається не лише до людей, які афільовані з міжнародним фондом “Відродження” чи безпосередньо Джорджем Соросом. Соросятами також “таврують” людей, які мають стосунок до Томаша Фіали та інвестиційної компанії “Dragon Capital”, навчалися за гранти фонду “Відродження”, здобули освіту в західних університетах, отримують гранти від ЄС чи від посольства будь-якої західної держави (США, ФРН, Швеція тощо), є вихідцями з таких структур як Transparency International чи Реанімаційний Пакет Реформ або підтримали прийняття законопроекту 2178-10 про відкриття ринку землі в Україні.
На перший погляд, поняття “соросята” нове, однак насправді воно має довгу історію, і сягає вона ще часів початку президентства Міхеіла Саакашвілі у Грузії. Тоді представники опозиційних сил, які протистояли сформованій після “Трояндової революції” владі, називали членів уряду і самого Міхеіла Саакашвілі “соросятами”. Наприклад, у 2005 році екс-керівник грузинської служби безпеки і лідер проросійської опозиційної партії “Справедливість” Ігор Гіоргадзе в інтерв’ю російському виданню “Известия” сказав таке: “Мальчики, которые называют себя правительством, – это люди ниоткуда, люди без понятия о том, что такое государство, люди без принципов. Мы их называем “соросята”.
Рисунок 1 Взято зі сторінки “Newsone” у Facebook
Рисунок 2 Взято з інструменту “Google trends”
В Україні термін “соросята” віддавна з’являється де-не-де (див. Рисунок 1), однак до останнього часу він був рідковживаним і маловідомим. Про це може свідчити той факт, що по Україні пошуковий запит “соросята” у Google вперше зафіксований інструментом “Google trends” лиш у вересні 2018 року (див. Рисунок 2). Цікаво те, що незадовго до цього, 16 серпня 2018 року, екс-міністр юстиції з уряду Миколи Азарова Олена Лукаш зробила пост на своїй сторінці у Facebook, у якому поставила хештег “Соросята” поруч з хештегами “Грантоеды” та “Агенты влияния” (див. Рисунок 3).
Рисунок 3 Взято з Facebook-сторінки Олени Лукаш
Пізніше, 29 серпня 2019 року, Олена Лукаш знову зробила пост на своїй сторінці у Facebook, у якому назвала частину депутатів від фракції “Слуга народу” “соросятами” і “грантоедиками” (див. Рисунок 4). Систематично поняття “соросята” почало використовуватися в листопаді 2019 року, про це зокрема свідчить різке збільшення кількості відповідного пошукового запиту, що зафіксовано інструментом “Google trends” (див. Рисунок 2). З 1 січня 2020 року до 15 червня 2020 року було зафіксовано 79811 випадків вжитку терміну “соросята” у медіа, пік випав на січень 2020 року.
Рисунок 4 Взято з Facebook-сторінки Олени Лукаш
Телеграм-канал “Соросята”
29 жовтня 2019 року було створено анонімний телеграм-канал “Соросята”, перша публікація на якому зроблена 6 листопада 2019 року – це був скріншот начебто переписки тодішнього прем’єр-міністра України Олексія Гончарука (див. Рисунок 5). 
Рисунок 5 Взято з телеграм-каналу “Соросята”
На цьому каналі “розвінчується” діяльність соросят в Україні. Наприклад, в якості соросят були представлені студенти, які мітингували проти призначення Сергія Шкарлета на посаду виконувача обов’язків міністра освіти (див. Рисунки 6 і 7); також як діяльність соросят висвітлювалися спроби розформувати ОАСК (див. Рисунки 8 і 9).
Цікаво те, що крім власних публікацій, цей телеграм-канал поширює публікації телеграм-каналів Андрія Портнова, Олександра Дубінського, Олесі Мєдвєдєвої (ведуча у “Страна.ua”, раніше ведуча у “Klymenko Time”), Максима Могильницького (керуючий партнер адвокатського об’єднання “Могильницький і партнери”; згідно з його публікацією, за його позовом Європейський суд загальної юрисдикції скасував санкції проти Віктора та Артема Пшонки, див. Рисунок 10), Klymenko Time (медіа Олександра Клименка, міністра доходів та зборів в урядах Миколи Азарова та Сергія Арбузова) та ряду анонімних телеграм-каналів (Джокер, ЗЕландия, Shadow anonymous тощо).
Рисунок 10 Взято з телеграм-каналу “Максим Могильницкий”
Згадки про “соросят” на телебаченні
З-поміж українських телеканалів тему “соросят” в своїх ефірах найчастіше висвітлюють “112 Україна”, “NewsOne”, “Zik” і “НАШ”, чим звинувачують певних осіб у лобіюванні інтересів Джорджа Сороса. На телеканалі “Zik” навіть запустили окрему телепередачу, присвячену Джорджу Соросу та соросятам – “Тхне Соросом”. Зокрема в ефірі від 28 лютого 2020 року Володимир Бистряков під час цього шоу заявив, що Джордж Сорос – представник Диявола, і його інтересом є знищити Україну та заробити на цьому: “Вот если бы Репину заказали картину Дьявола, то думаю, что он попросил бы позировать именно Сороса. Понимаете, есть такая наука физиономистика, да? Посмотрите на этого человека, это явный представитель Дьявола… его интересует развалить страну, понимаете, перессорить между собой людей, с этого, как говорится, заиметь себе бабло…”.
Найбільш поширене звинувачення полягає в тому, що Сорос та його “соросята” захопили владу в Україні та встановили режим “зовнішнього управління”. Наприклад, 1 листопада 2019 року в ефірі телеканалу “Newsone” народний депутат від фракції “ОПЗЖ” Ілля Кива заявив, що в України немає суверенітету, оскільки нею керують “соросята”: “Мы говорим о независимости. Мы столько слез и крови и пота проливаем фактически, как мы это считаем, за свой суверенитет, которого фактически давным давно нет. У нас часть парламента – это представители команды Сороса. Их так и называют – “соросята”.
20 листопада 2019 року народний депутат від “ОПЗЖ” Вадим Рабінович в ефірі телеканалу “Zik” під час телемарафону “Діалог з країною” сказав: “Треть фракции Зеленского находится в списках грантоедов и группы Сороса.”
Пізніше, 26 листопада 2019 року, в ефірі програми “Пульс” на телеканалі “112 Україна” депутат від тієї ж фракції “ОПЗЖ” Віктор Чорний сказав, що Україна захоплена людьми Сороса, тобто соросятами: “Надо конкретно говорить, что политика Международного Валютного Фонда, политика организаций, которые, которых мы называем “соросята”, и которых сегодня тридцать процентов в парламенте: во фракции “Слуге Народа” процентов сорок-сорок пять, “Голос” – полностью соросята, в “Европейской Солидарности”… по факту наша страна захвачена сегодня людьми Сороса, которые диктуют и они расставлены на все должности… сегодня идет полностью контроль Украины внешним влиянием, а я конкретно говорю – это Сорос…”
Далі, 28 січня 2020 року, народний депутат від фракції “Слуга Народу” Олександр Дубінський в ефірі програми “Максимум” на телеканалі “НАШ” повторив подібну думку, коли на запитання ведучого, скільки соросят є у фракції “Слуга народу”, відповів: “Я думаю, что около сорока процентов.”
2 травня 2020 року екс-регіонал Олена Бондаренко в ефірі телеканалу “Newsone” назвала Володимира Зеленського “троянським конем”, завдяки якому в український політикум потрапили “соросята”: “По сути Зеленский со “слугами народа” оказался тем “троянским конем”, в утробе которого въехали “соросята”, это же просто нашествие какое-то: все наблюдательные советы госкомпаний, половина парламента, кабинет министров – это сплошные агенты иностранного влияния…”
Згадки про “соросят” з трибуни Верховної Ради України
Слово “соросята” періодично лунає і під час виступів народних депутатів з трибуни Верховної Ради України, теж здебільшого у контексті встановлення над Україною “зовнішнього управління”. Термін “соросята” найчастіше вживають представники саме фракції “ОПЗЖ”, надаючи цьому терміну негативних конотацій. Єдиними випадками вжитку цього терміну депутатами від інших фракцій був виступ депутата від “Слуги Народу” Євгена Шевченка і цитування депутатом від фракції “Голос” Інною Бобровською депутата від “ОПЗЖ” Олега Волошина.
Вперше за трибуною ВРУ це поняття було вжите народним депутатом 9 скликання від фракції “ОПЗЖ” Папієвим Михайлом Миколайовичем у виступі 30 жовтня 2019 року, в якому він заявив, що його фракція виступає проти впровадження ринку землі: “…Саме тому фракція “Опозиційна платформа – За життя” сьогодні виступає проти продажу землі… не можна продавати землю, не можна продавати власну державу, не можна продавати власний народ у рабство, навіть якщо це хочуть емвеефи, інші грантоїди і інші соросята…”. Слід звернути увагу, що згадки про “соросят” у контексті земельної реформи та приватизації загалом є дуже частими. Той же депутат Папієв говорив про земельну реформу ще таке: “…Ми закликаємо, перш за все, “Слуг народу” згадати їхню обіцянку громадянам України, що такі важливі питання не вирішувати без всеукраїнського референдуму. Оце є величезний обман, який ви сьогодні робите разом з “грантоїдами” і “соросятами“, ви сьогодні, фактично, продаєте українську власність, суспільну власність, яка не відновлюється, це земля…”. Також Папієв називав ініціативою “соросят” так званий закон про анбандлінг (реєстраційний номер 2239-1): “В первісному вигляді цей законопроект за ініціативою “грантоїдів”, “соросят” і НАКу хотіли вкрасти у народу України. І, дякуючи принциповій позиції і фракції “Батьківщина”, і фракції “Опозиційна платформа – За життя”, ми сьогодні маємо закон, який залишає народну власність у власності держави…”.
З приводу земельної реформи висловлювався також депутат від фракції “ОПЗЖ” Шуфрич Н. І.: “… Я не думаю, що сьогодні ви можете сказати “ні” тим, хто замовляє ринок землі на Україні. На жаль, ці люди далеко. І їх в тому числі в народі вже називають “соросятами“. І якраз на вимогу “соросят” зараз ви штовхаєте, “впихуєте невпихуєме”…”
Окремо варто виділити депутата від “ОПЗЖ” Олег Волошина, який згадав “соросят” і в контексті приватизації держпідприємств, і впровадження ринку землі, і реформ соціального страхування: “Напевно, ніколи в історії України неможливо було уявити, що через цю залу протягнуть такі норми, як повне скасування списку підприємств, що заборонені до приватизації, як абсолютно антинародний закон, поки в першому читанні, про ринок землі, як абсолютно неприйнятне, з точки зору інтересів малого бізнесу, законодавство стосовно розрахункових апаратів, як фактично знищення системи соціального страхування і багато інших речей, про які тільки мріяли представники грантових організацій. І які, ми знаємо, в простонароді називають “соросятами“…”; “… Ми насправді сподіваємось, що ті тектонічні зсуви, які відбуваються останнім часом в системі управління, можуть нарешті спонукати більшість дослухатись до голосу розуму і перестати дослухатися до тиску певних глобаліських кіл і так званих “соросят” щодо впровадження ринку землі…”.
Згідно з депутатом Волошином, “глобалістські кола” зацікавлені не лише в економічних реформах, вони мають інтерес і у сфері правосуддя: “… Це визначальний момент. Або ми доведемо, що ми є парламентом дійсно суверенної і незалежної України, якою не керують ззовні ті, хто дуже зацікавлений в тому, щоб зберегти нинішнього Генерального прокурора (примітка автора: Руслана Рябошапку) на своїй посаді, тому що дуже бояться і об’єктивного розслідування … справ, які тут чинили “соросята” і їх подельники за попередні 5 років. І я не знаю, який тут ще має бути слід для того, щоб довести, що ті люди, які сьогодні представляють глобалістські кола, які намагались встановити режим зовнішнього управління в Україні, вони намагаються сьогодні саботувати цю подію…”.
Депутат від фракції “ОПЗЖ” Нестор Шуфрич звинуватив “соросят” і “дядька з-за океану” у тому, що вони заборонили “слугам народу” голосувати за постанову про створення тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів масових заворушень в місті Одесі, що відбулись 2 травня 2014 року (№2198): “…30 жовтня, є постанова про створення цієї слідчої комісії, але вам заборонили її голосувати. Дядько з-за океану заборонив. Соросятане дають вам це зробити, тому що вам табу – переслідування представників попередньої влади і Президента попереднього.”
Цікавим є те, що іноді депутати позиціонують Президента як жертву “соросят”, які йому намагаються зашкодити. Наприклад, під час обговорення реформи СБУ депутат від фракції “ОПЗЖ” Папієв звинувачував “соросят” у тому, що вони обмежують вплив президента на користь “зовнішніх фінансових установ”: “Шановні колеги, я звертаюся до “Слуги народу”. От знаєте, мені трошки дивно, як ви піддаєтеся, і “соросята” заганяють вас в куток і беруть з вас “обязи”, що ви знімете повноваження зі структур, які підпорядковані Президенту України. І хочете залишити взагалі Президента України без впливу на ті процеси, які відбуваються в державі, і віддаєте повністю управління державою зовнішнім фінансовим установам і оцим грантоїдським організаціям…”. Також президента від “соросят” “захищав” депутат від фракції “Слуга Народу” Шевченко Є. В.: “Я як член фракції “Слуга народу” хочу побачити все-таки той курс, який веде Президент… І Президент як людина, яка зібрала нашу команду, повинна нам вказати той курс, куди ми навправляємося. Якщо в нас є такі депутати, яких називають “червонолінійці”, або “соросята“, або інші, які постійно рисують президенту “червоні” лінії щодо Донбасу, повинні або йти з Президентом, або вийти з фракції і увійти в інші фракції, або створити свої.”
Депутат від фракції “Голос” Соломія Бобровська була єдиною з депутатів, хто вжив слово “соросята” без негативних конотацій, коли вона реагувала на репліку депутата з “ОПЗЖ”: “Ви знаєте, це ганебно і соромно знаходитися в залі, коли тут є не тільки так звані вже квадратні вуха від цього слова “соросята“, а є ще “путінята”…”
Згадки про Джорджа Сороса з трибуни Верховної Ради України
Проте, депутати у своїх виступах згадують не лише соросят, але й самого Джорджа Сороса. За один рік 9 скликання ВРУ Джордж Сорос був згаданий у виступах народних депутатів 27 разів (див. Рисунок 11). Як і термін “соросята”, Джорджа Сороса згадують переважно народні депутати саме від фракції “ОПЗЖ” (див. Рисунок 12) і у їхньому випадку – виключно у негативному контексті. Також Сороса згадували у своїх виступах депутат І. Климпуш-Цинцадзе, коли заперечувала тези колег з “ОПЗЖ”, і депутат від “Слуги Народу” Євген Шевченко, коли назвав фракцію “Голос” фракцією “Сорос”. Вперше за 9 скликання Джорджа Сороса у ВРУ згадав народний депутат від фракції “ОПЗЖ” Олег Волошин 3 жовтня 2019 року: “…В цій ситуації ми тут багато хто обурюємося, чому до нас не приходить Прем’єр-міністр, чому до нас не приходить міністр закордонних справ чи там не звітує Президент? А нащо? Єдина людина, яку варто сьогодні запросити, яка могла б дійсно пояснити, що відбувається в економічно-фіскальній політиці України цими всіма рішеннями є пан Джордж Сорос. Я пропоную, щоб ми спільно всі запросили цю людину…”.
Рисунок 11
Рисунок 12
Про те, що за рішеннями “слуг народу” стоїть Сорос, депутати від “ОПЗЖ” говорили не раз. 5 березня 2020 року впродовж дня депутати від фракції “ОПЗЖ” про це говорили тричі. Спершу Шуфрич Н. І. стверджував, що Сорос впливає на законотворчі процеси в Україні: “Дякую, шановний головуючий. Я зараз спробую ще більше філігранно прив’язати питання уряду Гончарука до Закону про землю, а саме: ви знаєте, я теж хочу підкреслити ще один символізм. Кажуть, що інтересантів головних штовхання цього закону, крім пана Сороса, було ще три українці. Так два вже свої посади лишили. Залишився тільки Президент України. І я не думаю, що зараз треба ставити знак дорівнювання між Соросом і Президентом Зеленським, тому що, чесно кажучи, хочеться вірити, що ми самі можемо приймати рішення, як допомогти нашим громадянам реалізувати свої майнові права на свої земельні паї…”. Потім депутат від фракції “ОПЗЖ” Німченко В. І. сказав, що Тимофія Милованова в уряді тримає Сорос: “…Я підтримую свою пропозицію, і тут пропонували стосовно міністра аграрія сюди. Я думаю, що Сорос утримує тут Милованова, то, може, його не треба і чекати. Але я хотів би сказати про те, що якщо американський обком, чи вашингтонський, вирішує питання джерела природного існування нашої держави, це вже реальна загроза реального розпаду держави…”. І через сім хвилин знову депутат Шуфрич з трибуни іронізував, що за рішення Кабміну відповідає Сорос: “…якби не було зараз представника Кабміну, я би попросив в крісло Прем’єра зразу поставити фотокартку пана Сороса особисто при розгляді цього питання. Це для нас дійсно було би тоді прозоро, відверто і чесно…”.
Популярним серед депутатів від “ОПЗЖ” є також присвоєння Джорджу Соросу інтересу у запровадженні ринку землі в Україні. Так в ході обговорення законопроекту про ринок землі депутат від фракції “ОПЗЖ” Бойко Ю. А. назвав партію “слуг народу” “слугами Сороса”: “… сьогодні ви (примітка автора: мова йде про “слуг народу”) нас, справді, ламаєте через коліно… намагаєтесь ламати через коліно не частину парламенту, а ви намагаєтесь зламати через коліно більшість українського народу, який не розуміє, боїться і жахається цього проекту закону, який ви вносите в зал, який благозвучно називається “ринок землі”. Насправді, з сьогоднішнього дня ви можете сміливо називати себе “слугами Міжнародного валютного фонду”, “слугами Сороса“, “слугами транснаціональних корпорацій”, які лобіювали цей закон. Але ви втрачаєте право називатися “Слугами народу”…”. Про це ж саме говорив депутат від фракції “ОПЗЖ” Загородній Ю. І.: “…Сьогодні ми з вами є свідками того, як Президент України та його фракція монобільшості “під ялиночку”, на догоду Міжнародному валютному фонду намагається протягнути злочинний Закон про обіг земель… Парламент намагаються переламати через коліно, змушувати голосувати так, як того хоче Міжнародний валютний фонд і Сорос…”. Також депутат Загородній сказав, що Сорос має намір заволодіти українськими землями: “…Команда діючого Президента України поспішає виконати обіцянки перед Міжнародним валютним фондом та Соросом для того, щоб отримати якнайшвидше транш Міжнародного валютного фонду, бо ці гроші їм потрібні для того, щоб утриматися при владі. А тим часом Сорос зі своїми бізнес-партнерами готує нові схеми, скупає банки для того, щоб з їх допомогою прибрати до рук українські землі…”; і що саме Сорос вимагає розпродати українську землю: “Я хочу запитати, а якою була б підтримка Президента, якби він чесно і прозоро написав у своїй програмі: “Я розпродам українську землю на вимогу Міжнародного валютного фонду та Сороса“?”
Про те, що “дедушка Сорос” вимагає продажу української землі заявив і депутат від фракції “ОПЗЖ” Рабінович В. З.: “Наступного тижня збираються продати землю України. Я розумію, що більшість тих, хто сьогодні при владі, є куди потім податися. Вони відпрацюють завдання Сороса та МВФ та й поїдуть туди, де їх гроші, а гроші їх не в Україні… Я понимаю, что, как там, дядюшка, дедушка Сорос потребовал, но у нас є тільки одна земля…”.
У питанні земельної реформи до депутатів від “ОПЗЖ” долучився депутат від фракції “Слуга Народу” Шевченко Є. В., коли під час обговорення земельної реформи назвав фракцію “Голос” фракцією “Сорос”: “Ще скажу, у нас є така фракція “Сорос“ (примітка автора: мається на увазі фракція “Голос”), яка підтримувала до цього земельну реформу. А коли узнали, що ми проти елементу іноземців, відмовляються голосувати. Тому, українці, зробіть висновки, на кого ця фракція робить – для українців або для іноземців.”.
Найоригінальнішим серед своїх колег був депутат від фракції “ОПЗЖ” Вадим Рабінович. Він не просто повторює вже цілком звичну тезу про зацікавленість Сороса у продажі української землі, він заявив, що Джорджу Соросу потрібна війна в Україні: “З наступаючим Новим роком! В першу чергу, я звертаюся до вас, до шановних партії “Слуги народу”. Вас є з чим поздоровити. Ви пройшли в парламент, у вас є монобільшість, вас багато, і ви вже почали змінювати Україну. Приміром, у рейтингу найвпливовіших українців другу сходинку зайняв пан Сорос, з чим я вас і вітаю. Знаю… (Шум у залі) Знаю, що до Нового року роблять подарунки, і тому ви прагнете продати українську землю, щоб у МВФ і Сороса був на Новий рік гарний настрій… Ще один новорічний, хлопці, подарунок пану Соросу – це похований мир у нашій державі. Прибравши із Закону про децентралізацію пункт про статус Донбасу, ви ховаєте Мінський процес. Я вас розумію: Соросу потрібна війна у нашій країні, а ви йому цю війну під ялинку і положили…”.
Також депутат від фракції “ОПЗЖ” Волошин попереджав, що за просування інтересів Сороса скоро почнуть бити: “… на вашому місці я б почав боятися, вас (примітка автора: “слуг народу”) просто скоро почнуть бити за те, що ви робите в цій країні, за те, що ви тягнете інтереси транснаціональних корпорацій, за те, що ви тягнете інтереси дідуся Сороса…”.
Про Джорджа Сороса в своєму виступі згадала також депутат від фракції “Європейська Солідарність” Іванна Климпуш-Цинцадзе – це було єдиним випадком згадки Джорджа Сороса за 9 скликання, позбавленої негативних конотацій: “…програми Міжнародного валютного фонду і Європейського Союзу сигналізують, що країні таки можна довіряти. Це вікно можливостей для виходу на ринки зовнішніх запозичень за низькою ставкою. Бо МВФ і ЄС справді хочуть, щоб гроші їм повертали. А, отже, країна має мати можливість як це зробити. І саме для цього вони ставлять нам свої умови, а не для того, щоб Сорос заробив гроші…”.
Соросята і недавня криза КСУ
4 серпня 2020 року за підписом 47 народних депутатів (вся фракція “ОПЗЖ” у складі 44 осіб, 2 членів групи “За майбутнє” і один позафракційний депутат) до Конституційного Суду України було внесено “Конституційне подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та інших пов’язаних з ними законів України, що зачіпають права та свободи громадян”. 27 жовтня 2020 року КСУ своїм рішенням визнав неконституційними положення про відкритий доступ до електронних декларацій чиновників, а також статтю 366-1 Кримінального кодексу України, яка передбачала відповідальність за недостовірне декларування; на думку Конституційного Суду, кримінальна відповідальність є “надмірним покаранням” за вчинення таких правопорушень. У зв’язку з цим 28 жовтня 2020 року на вимогу Суду НАЗК закрило доступ до електронних декларацій, а НАБУ заявило, що через рішення КСУ чимало справ, заведених на чиновників, мають бути закриті.
Також КСУ призначив на 3 листопада розгляд закону про мову на закритому засіданні; розгляд цього питання почався ще 7 липня 2019 року з подання 51 народного депутата, більшість з яких були членами фракції “Опозиційний блок” (нині деякі з них є членами фракції “ОПЗЖ”).
Така діяльність Конституційного Суду обурила громадськість та спровокувала мітинги під будівлею КСУ. Однак, тих, хто засудив рішення КСУ, вже звинуватили у пособництві Соросу. Наприклад, народний депутат Олександр Дубінський 2 листопада 2020 року в ефірі телеканалу “Наш” заявив, що зараз проти КСУ виступають “сили Сороса”: “Я считаю, что сейчас определенные силы, и для меня очевидно какие, это силы Сороса, которые сейчас пытаются получить контроль над Конституционным Судом, пытаются перезагрузить в неконституционный способ, потому что это единственный суд, где нет сейчас представителей группы Сороса-Пинчука. Они сейчас пытаются перезагрузить эту историю, получить к ней доступ, на волне народного гнева и возмущения отменой антикоррупционной реформы эту историю продавить…”. 5 листопада 2020 року в ефірі телеканалу “Newsone” екс-регіонал Олена Лукаш на запитання ведучого “… попередньо зрозуміло, що Конституційний суд може визнати неконституційним все, практично, ключове, що було прийняте в турбо режимі, і це повний крах. Можливо Зеленський цього в першу чергу боїться?” відповіла: “… сегодня в парламенте было проголосовано антикоррупционная стратегия, она вроде не имеет отношения к Конституционному Суду, но у нас же ж президент побежал вместе со всей группой соросят ликвидировать судей Конституционного Суда, фактически, юридически ликвидировать…”.
У Верховній Раді про причетність соросят до кризи Конституційного Суду 3 листопада 2020 року говорив депутат від “ОПЗЖ” Нестор Шуфрич: “Шановні колеги, хочу вам нагадати, в минулому році було щось подібне, це було пов’язано з Законом про незаконне збагачення. Конституційний Суд висловив свої зауваження, Верховна Рада України за один день виправила всі помилки і прийняла закон, який діє і сьогодні. Тому що було бажання, а не було хайпу, щоб за цим хайпом, з одного боку, прикрити провал на місцевих виборах, з іншого боку, вислужитись “соросятам”. Тому що вчора на певному каналі я бачив Президента в оточенні одних “соросят”.
Рисунок 14 Взято з телеграм-каналу “Соросята”
Не залишився осторонь і телеграм-канал “Соросята”. Ще 5 жовтня 2020 року там поширили допис телеграм-каналу Олесі Мєдвєдєвої, в якому йшлося про те, що соросятам дали завдання дестабілізувати роботу Конституційного Суду України (див. Рисунки 13 і 13.1). Вже 28 жовтня 2020 року, у день ухвалення рішення КСУ щодо антикорупційного законодавства, на телеграм-каналі “Соросята” з’явився допис, де було сказано, що соросята намагатимуться ліквідувати Конституційний Суд або змінити його склад (див. Рисунок 14). А 30 жовтня 2020 року канал “Соросята” поширив допис каналу “Klymenko Time”, в якому була викладена конспірологічна теорія, буцімто недавня криза КСУ – це частина плану державного перевороту Порошенка (про який Klymenko Time писав ще 9 липня 2020 року, див. Рисунок 15), а соросята п’ятому президенту в цьому допомагають (див. Рисунки 16, 16.1, 16.2 і 16.3). Тим не менш, вже 4 листопада 2020 року канал “Соросята” поширив допис, в якому стверджується, що насправді причиною “істерії” навколо Конституційного Суду є земельна реформа, яку КСУ може визнати неконституційною (4 травня 2020 року 48 народних депутатів внесли подання до Конституційного суду щодо конституційності закону про земельну реформу), а завданням соросят є “знести” Конституційний Суд, щоб не допустити ухвалення ним такого рішення (див. Рисунки 17 і 17.1). 
Рисунок 15 Взято з телеграм-каналу “Klymenko Time”
Соросята і зовнішнє управління
Отже, як ми бачимо, крізь риторику низки ЗМІ та політиків, які активно послуговуються терміном “соросята”, червоною ниткою проходить наратив про “зовнішнє управління”. Про це прямо говорять депутати від “ОПЗЖ”, як от наприклад Папієв М. М.: “… Україна сьогодні знаходиться під зовнішнім управлінням, і у нас повністю сьогодні більшість Верховної Ради України працює не в інтересах України, а в інтересах господарів, які знаходяться за межами України…”.
Відразу варто зазначити, що цей наратив має російське коріння, і для підтвердження цього згадаймо промовупрезидента Російської Федерації Владіміра Путіна на зустрічі з представниками національних громадських об’єднань Республіки Крим від 17 серпня 2015 року, під час якої він заявив: “…Я уверен, что, несмотря на все сложности сегодняшнего периода времени, ситуация на Украине тоже выправится, и Украина будет развиваться, развиваться позитивно, отойдет от той позорной практики, которую мы наблюдаем сегодня, а именно постановки целую огромную европейскую страну под внешнее управление с занятием ключевых позиций в правительстве и в регионах иностранными гражданами, я думаю, что все это унизительно для украинского народа…”. Більше того, в той час, коли в ефірах телеканалів “112 Україна”, “NewsOne”, “Zik” та “НАШ” гості студій, і зокрема нардепи від “ОПЗЖ”, виступали з критикою законопроекту про землю та говорили в контексті цього про встановлення “зовнішнього управління”, те саме відбувалося і на російських телеканалах. Наприклад, в ефірі телеканалу “Россия 24” під час програми “60 минут” від 17 грудня 2019 року гості студії заявляли: “… земельная реформа, которую вам извне навязали…”, “Я должен сказать, что мы уже однозначно не пойдем по польскому пути, там где три миллиона фермеров… транснациональные корпорации не заинтересованы, чтобы мы шли по польскому пути… однозначно транснациональные корпорации зайдут…”, “… на Украине требования МВФ гораздо важнее требования, мнения украинского народа…”.
Про те, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням Заходу, говорить також колишній прем’єр-міністр України часів президентства Януковича Микола Азаров: “… Украина должна вырваться наконец из-под внешнего управления… восстановление в стране независимости, это ж по сути независимость, да, от внешнего управления, да, это возможность реального выхода из экономического и социального кризиса, который сейчас просто бушует в стране…”.
Однак, навіщо гості телеканалів “112 Україна”, “NewsOne”, “Zik”, “НАШ” та депутати від “ОПЗЖ” просувають цей наратив в українському інформаційному просторі, яка їхня мета?
По-перше, говорячи про зовнішнє управління та залежність уряду і депутатів від когось з-за кордону, вони таким чином делегітимізують в очах глядача і виборця нинішню владу, яка є їхнім політичним опонентом: мовляв, від них нічого не залежить, вони нічого не вирішують, або ж виконують чужу волю, отже, яка вони влада.
По-друге, депутати від “ОПЗЖ” та екс-регіонали, протиставляючи себе іноземним силам, виступають захисниками українських інтересів, суверенітету та незалежності, на противагу чинній владі, яка ці інтереси буцімто здала іноземцям. Так чинна влада постає в образі колаборантів або зрадників.
По-третє, якщо ідеологічний попередник “ОПЗЖ” – “Партія Регіонів” (“ОПЗЖ”, як і колись “Партія регіонів” відстоює співпрацю України з Росією; з 44 депутатів від “ОПЗЖ” 16 були членами “Партії Регіонів”, 10 були членами “Опозиційного блоку”) підігрівала свою підтримку шляхом протиставлення себе і своїх виборців зі східних і південних регіонів України мешканцям заходу України, то “ОПЗЖ” дещо змінила риторику – депутати від “ОПЗЖ” говорять про необхідність об’єднання країни в спротиві іноземному впливу, а опонентам закидають, що вони своєю риторикою і політикою (закон про мову, сприяння наданню Томосу, питання національної пам’яті) роз’єднують суспільство, чим грають на руку іноземній загрозі.
У такий спосіб депутати від “ОПЗЖ” мобілізують електорат на власну підтримку у їхній начебто боротьбі з закордонними інтервентами. Більше того, 20 лютого 2020 року депутат від фракції “ОПЗЖ” Лукашев О. А., виступаючи у Верховній Раді, прямо назвав Джорджа Сороса іноземним агресором: “…І ми на сьогодні спостерігаємо, як методично, прагматично досягається мета, яку ставить іноземний людина-агресор пан Сорос. Тобто на сьогодні ми бачимо, як продаються національні інтереси України…”.
Однак, тут є ще один, більш глобальний аспект, який власне стосується справжнього агресора – Російської Федерації. Говорячи про зовнішнє управління, яке нав’язується Україні з Заходу, депутати від “ОПЗЖ” імпліцитно нав’язують думку, що Захід – агресор, і так роль агресора зміщується з Росії на МВФ, США, ЄС і Сороса. А коли за Росією губиться статус агресора, тоді відкриваються можливості співпраці з нею, і можна її розглядати як союзника у боротьбі з західною агресією та експансією.
Тепер, яка ж роль Джорджа Сороса та його “соросят” у наративі про зовнішнє управління? Ім’я Джорджа Сороса в цьому випадку використовується для персоніфікації зовнішнього управління, адже “загроза” здається більш помітною і значущою, коли вона має якесь втілення, а не є абстрактною. Ймовірно, ідея використати у ролі уособлення зовнішнього управління саме Джорджа Сороса є калькою з американських політичних реалій, де Дональд Трамп та прореспубліканські ЗМІ іноді роблять закиди в сторону Джорджа Сороса, або з угорських, де також є протистояння між прем’єром Віктором Орбаном та Соросом і його структурами. Однак, якщо у цих випадках протиставлення відбуваються на ідеологічному грунті, то в Україні протиставлення відбувається у форматі “свої господарники – закордонний агресор (Сорос) і його агенти (соросята)”.