Ветеран Збройних сил Фінляндії та науковець Ільмарі Кяйхкьо розповів про скандинавський погляд на війну в Україні та очікування від неї.
Ільмарі Кяйхкьо порівнює російське вторгнення в Україну зі Шведськими та Фінськими військами, які провели 20 років у Афганістані (2001 — 2021 рр.). Так само як Швеція та Фінляндія в Афганістані, росія не розуміла соціополітичного контексту в Україні. Росія має справу не лише з опором ЗСУ, але й з усім українським суспільством. Якщо Росія досягне успіху в окупації України, то будуть повстання. На щастя, такого не сталося.
До кінця серпня ситуація була вкрай складною. Вдалий український наступ на Харківщині у вересні багато змінив. Перемога України під Києвом у лютому-березні була першим конкретним доказом того, що Росія не зможе досягти свого неоднозначного максималістського курсу: маріонеткового режиму в Києві, сфери контролю над Білоруссю та Україною, а також відновлення претензій на статус великої сили. Після лише п’яти тижнів повномасштабного вторгнення стало ясно, що Росія не виграє цієї війни. Однак це не обов’язково означає, що Росія програє цю війну. Харківський наступ змінив наратив: в США та Європі зараз обговорюється можливість програшу Росії . До Харківського наступу було питання: “Чи Україна зможе повернути 20% своєї території, які окуповані?”. Тепер стоїть питання: “Здобутки на Харківщині є стратегічними чи тактичними?”. Спікер вважає, що Україна може втримати звільнені території.
І все-таки успіх України залежить не лише від української волі продовжувати війну, але й від західної підтримки. Ільмарі Кайхкьо не впевнений що може зробити Росія, щоб змінити теперішню ситуацію. Їм бракує особового складу та мотивації, озброєння менш якісне у порівнянні з тим, яке постачають західні союзники (таке як HIMARS). Оптимісти кажуть, що з такими витратами у Росії може закінчитися озброєння до кінця року. Інші кажуть, що вони можуть продовжувати війну ще 24 місяці. Так само оптимісти вірять, що часткова мобілізація уже провалилася. Інші сприймають загрозу масового напливу російських військ більш серйозно.
Незважаючи на це, якщо Путін не може виграти на полі бою, здається, він вибирає виснаження України та Заходу. Виглядає так, що він не винайшов кращої стратегії, і продовжує війну в очікуванні зменшення підтримки України через інфляцію та зростання цін на енергоносії. Наступ на Харківщині похитнув російський наратив про те, що підтримка України збільшує ціни та інфляцію.
Аспект політичної волі у західній військовій підтримці пов’язаний з червоними лініями, які не можна переходити. Різня у Бучі є прикладом таких червоних ліній. Перед Бучею Захід постачав лише так зване оборонне озброєння, а після — важку зброю, таку як танки (ще навіть не найновіші). Захід не надає далекобійні ракети до HIMARS, а це значить, що червоні лінії досі існують. Західні країни балансують, намагаючись уникнути Третьої світової війни.
Європа дуже залежна від російських енергоресурсів, і ця залежність повністю не зникне. Зима буде складною навіть для Європи.
Західні коментатори дуже критичні щодо європейських військових можливостей. Більша частина допомоги Україні надійшла від США. Європа не виготовляє необхідної кількості озброєння для України і не має достатньо на складах. З історичних причин Фінляндія має великі запаси нагально корисного для України військового обладнання та зброї у зв’язку з минулим статусом малої сусідки Росії поза військовими альянсами. Водночас рішення щодо надання Україні значної частини фінського озброєння є політично складним через загрозу російської відповіді Фінляндії, яка ще не є членом НАТО. Проте політики мають зважати на те, що доля України має значний вплив на безпеку у Європі.
У 2014 – 2015 рр. Захід достатньо не підтримав Україну, тому він значною мірою відповідальний за теперішню ситуацію. Разом з тим Ільмарі Кайхкьо каже, що протягом його польових досліджень у 2017 – 2020 рр. здавалося, що багато людей в Україні теж не дуже переймалися війною.
Спікер не впевнений на 100%, що західні країни підтримають максималістський курс України на повернення контролю над усією територією держави, включно з Кримом. Згідно з міжнародним правом Крим є частиною України, але російське та проросійське населення Криму значно збільшилося за останні 8 років. Нарешті, стоїть питання ядерної зброї. Деякі аналітики це питання взагалі не обговорюють. Однак багато дослідників Росії стверджують, що Путін має максималістський курс: він ніколи не дозволить Україні бути вільною. Логічно, що тоді він буде використовувати всі методи включно з ядерною зброєю. Ситуація є ризикованою для України, оскільки США не продемонстрували готовності накрити Україну ядерною парасолькою. Використання Росією ядерної зброї напевно отримає відповідь, але конвенційними неядерними засобами.
Якою могла би бути нова вісь зла? Росія у Третій світовій: хто проти кого?
Росія стала дійсно ізольованою країною внаслідок цієї війни. У них є такі союзники як Північна Корея та Іран. Ці дві країни проти США. Вони дружать, тому що мають спільного ворога. Китай використовує наявну ситуацію, але скоріше за все не буде воювати на боці Росії у Третій світовій війні. Росія буде сама. Це все більш важливо через економічні санкції, через які Росія буде мати значні проблеми.
Якою є роль інформації у цій війні?
Інформація відіграє центральну роль. Зеленський у цьому питанні дуже хороший. Він має видатні промови, як свого часу Черчилль. Він створює віру на Заході в те, що Україна може виграти цю війну. Якщо Захід не віритиме у перемогу — підтримка зменшиться. Україна дуже позитивно здивувала Захід, тоді як Росія знову і знову дивує необдуманими рішеннями. Російська пропаганда є масованою, але вони дуже погано комунікують, в той час українська комунікація є значно кращою. Захід вірить Україні.
Якою могла б бути остаточна вимога Заходу до України?
Захід не в позиції щось вимагати від України, однак якщо він не допомагатиме Україні, як це було у 2014, це фактично змусить Україну до переговорів та поступок. Це дуже неприємний факт.
Чи Ви вважаєте, що після війни зросте поляризація між країнами та системами?
Росія не зазнає військової поразки, тому що вона має ядерну зброю як відповідь на вторгнення на її територію. Майбутня ізоляція Росії має сенс, але це не є найпозитивнішим способом взаємодії (як це було з СРСР під час Холодної війни), оскільки зараз залежності є значно більшими. Наприклад, як би ми обходилися без російських енергоносіїв? Ми маємо якось співіснувати з таким агресивним сусідом як Росія, яка не поважає міжнародне право. Це збільшує занепокоєння щодо поляризації світу.
Поняттю “національної держави” 300 років. Чи маємо ми думати про щось нове, оскільки ООН не працює, НАТО не працює, як очікувалося. Можливо концепт держави не працює, як очікувалося?
Теперішня війна демонструє, що ми потребуємо міждержавної співпраці та інституцій. Українські керівники кажуть, що Україна б’ється за європейські цінності, а це є дуже важливим для Європи. Ці цінності є вищими за національні й вони нас об’єднують. ЄС сьогодні є найкращим мирним проєктом у світі. Якщо ООН не працює, то на регіональному рівні ми можемо робити інші речі і ЄС є гарним прикладом.
Як російсько-українська війна впливає на політичний контекст у Швеції та Фінляндії?
Вибори у Швеції відбулися минулої неділі. Поганою новиною для України є те, що вона ніколи не впливала на вибори. Україна не була присутньою у виборчих програмах партій, там були місцеві питання. У Фінляндії Україна не має значущого впливу на політичний контекст теж.
Чи російсько-українська війна вплинула на рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО? Як сталося, що Швеція та Фінляндія з різною історією їхнього нейтрального статусу так багато співпрацювали над вступом до НАТО?
Протягом Холодної війни Фінляндія не могла приєднатися до НАТО, тому що це б дійсно образило Совєтський Союз. Звідси походить фінляндизація: ти формально суверенний, але не можеш приймати рішення. Швеція також усвідомила, що має залишатися осторонь НАТО задля блага Фінляндії. Якщо вона б стали членом НАТО, СРСР вимагав би він Фінляндії приєднатися до Варшавського договору. Після російського повномасштабного вторгнення в Україну, фінський народ змінив думку щодо НАТО, змушуючи фінських політиків прийняти відповідне рішення, що сталося дійсно швидко. Потім фінські політики поговорили зі шведськими, які теж змінили свою думку і мали переконати власний народ щодо необхідності членства в НАТО.
Чи правда, що інтерес до України як частини безпекових альянсів може зрости через значний досвід великомасштабних бойових дій?
Фінські добровольці кажуть, що українська армія є поганою порівняно з фінською. Те, що Україна робить зараз є відмінним від того, як тренується армія Фінляндії. Військовий досвід одних країн не переноситься автоматично на інших. Наприклад, фінська армія більше тренована для бойових дій у лісах. Тому обмін досвідом є важливим. В кінці війни Україна матиме велике військо, в якому буде потреба ще протягом років, оскільки Україна цілком ймовірно не приєднається до НАТО найближчим часом.