Проєкт «Свідомий вибір до органів місцевого самоврядування 2020 року" добігає кінця. За більш ніж 2,5 місяці 35 представників регіональних Виборчих рад Запоріжжя, Дніпра, Одеси та Харкова та команда громадської ініціативи Виборча Рада UA намагались допомогти українцям у 4 регіонах зробити вибір, що ґрунтувався б на знанні про справжні наміри та плани кандидатів. Для цього було проведено 16 дискусій з кандидатами на посаду мера та депутатів в міські, районні та обласні ради.
Тож зібрали для вас декілька основних тенденцій та висновків щодо передвиборчих перегонів 2020 року від експертів регіональних Виборчих Рад.
Готовність країни до виборів
“Законодавство змінювалося вже практично перед початком виборчого процесу. Країна просто не встигла підготуватися до проведення виборів. У багатьох європейських країнах є мораторій на зміну виборчого законодавства за рік перед виборами. Цю практику слід впровадити і у нас.” – зазначає Ігор Зубко, регіональний координатор Виборчої Ради Запоріжжя.
Представники Регіональних Виборчих Рад з Дніпра, Запоріжжя, Одеси та Харкова відзначають невеликі порушення, серед яких вимкнення електроенергії, бійки, відсутність характеристик кандидатів та необхідних інформаційних матеріалів, голосування без паспорта, ідентифікація виборців без зняття захисних масок, низький рівень підготовки членів ДВК у зв’язку з чим результати виборів не були опубліковані у встановлені законодавством терміни.
“Навчання членів комісій проходило онлайн без жодних додаткових роз’яснень. Вони мали самостійно штудіювати Кодекс, аби зрозуміти, як все-таки рахувати бюлетені та заповнювати протоколи.” - зауважила Катерина Дворнічено, регіональна координаторка «Чесно. Фільтруй суд!».
Об'єднання проукраїнських партій — система “розумного голосування”
“Їм (ред. - проукраїнським партіям) не вистачає ресурсів для мобілізації електорату. Ми зараз спостерігаємо “ефект Шарія” - його електорат користується YouTube, яким чудово володіє Шарій. Українські сили так, на жаль, не працюють. Комунікації в самих лише соціальних мережах, — цього занадто мало для створення ширшої впізнаваності.” – прокоментувала Марина Ніколаєва, журналістка ГО Смарт Медіа.
Як підсумовують експерти, проукраїнські партії схожі у своєму бажанні реальних змін. Особливо це стосується Південно-Східних регіонів України. Перед початком виборчого процесу лунали заяви про об’єднання партій, проте, чи то проблема у власних амбіціях, чи щось інше, такі об’єднання рідко стають можливими. Це прямо впливає на розпорошення голосів проукраїнського електорату.
Готовність кандидатів до комунікації з виборцями
“Під час місцевих виборів ми спостерігали три своєрідні групи кандидатів: апріорі лідери, які вже здобули перемогу (претендували на здобуття) або ж пройшли у другий тур виборів; проукраїнські партії, які готові до змін та розуміють ситуацію в регіонах, проте часто їм не вистачає підтримки виборів, щоб подолати 5% бар’єр; своєрідні ноунейми, куди входять нові партії та політичні проєкти, які часто виявляються сателітами умовної панівної еліти. Також діяв часовий фактор: чим ближче вибори, тим важче запросити кандидатів на дискусію; чим раніше вони беруть участь у дискусіях, тим більше не розуміють, що відповідати.
Саме тому часто участь в онлайн дискусіях ігнорується. Кандидатам зручніше агітувати так, як це робилося десятками років – їздити по округах та вести пропаганду.” – зазначила Марина Ніколаєва, журналістка ГО Смарт Медіа.
За словами експертів, в Україні партії важко назвати партіями у їхньому класичному визначенні, це, скоріше, політичні проєкти, які часто створюються спеціально під вибори. Штаби починають працювати безпосередньо перед початком виборів, нерідко один штаб ділять між собою дві партії. Виборці сприймаються обтяжливо, оскільки на першому місці стоїть організаційна робота. Кандидати ще не готові йти на контакт, більш того, часто вони не готові йти на вибори, оскільки не розуміють ні потреб регіону, ні своїх повноважень.
“Вони ще не навчилися працювати з виборцями. Для цього ми маємо виховати спочатку виборців, а вже потім це матиме прямий вплив і на самих кандидатів.” – підсумовує Катерина Дворнічено.
Розуміння регіональних потреб та посадових повноважень
“Підготовлені нами запитальники та бріфи містили ряд актуальних для різних регіонів питань та проблем, які слід вирішувати вже. Кандидати не були готовими до цих запитань. Ті, хто взяв участь у дискусіях, хоча б мали уявлення про те, що відбувається у регіонах. Інші ж боялися здатися некомпетентними, оскільки, за словами деяких кандидатів, запитання виявилися складнішими, ніж вони очікували.” – відзначає Ігор Зубко.
Гра в одні ворота продовжується: кандидати-опоненти панівної партії критикують дії влади. Оскільки умовні “апріорі лідери” не ходять на дискусії, то ця критика залишається без відповіді. Варто також відзначити, що і розв'язання проблем регіонів може запропонувати не кожен кандидат.
“Надто багато популізму. Понад 80% кандидатів не розуміють своїх повноважень: як вони мають працювати, що вирішувати, залишаючи це на період після обрання. Також потребує уваги питання особистої відповідальності кандидата перед своїми виборцями. 90% кандидатів цього не розуміють, оскільки їхні рішення у раді — це колективні рішення, отже ніякої відповідальності за них вони не несуть.” – застерегла Юлія Кривенко, координаторка Виборчої Ради Одеси.
Господарники — кращі кандидати?
“З одного боку, голосування за так званих “господарників” – це позитив, оскільки це кандидати, покликані вирішувати саме проблеми місцевого значення. З іншого боку, це часто образ, який тягне за собою популістичні заяви.” – відзначає Ігор Зубко.
Попри це, відповідно до результатів опитування «Чи готові українці до місцевих виборів?», проведеного Школою політичної аналітики НаУКМА, 47% опитуваних готові віддавати на виборах свої голоси саме за господарників.
“Це бренд, який успішно протистоїть бренду націонал-патріота. У виборців є стале переконання, якщо щось робить, то це хороший мер.” – коментує Марина Ніколаєва.
Співпраця з громадським сектором та звітність кандидатів
“Якісної комунікації просто немає. Представники громадянського суспільства сприймаються як вороги, які заважають кандидатам. Необхідна ширша мобілізація суспільства, а також просвітницька робота. Звітування також відбувається досить формально. Незалежних журналістів часто не допускають до схожих зібрань.” – коментує пан Ігор.
Партії рідко йдуть на співпрацю з громадськими організаціями, натомість вони створюють свої, кишенькові, для досягнення власних цілей. І це досить негативний тренд. Загалом прослідковується така тенденція, що кандидати звітуються перед приближенням наступних виборів. Але як тоді дізнатися, чим займався ваш представник весь цей час, – нерозв’язна дилема.
Про громадську ініціативу Виборча Рада UA
“Проєкт повинен мати продовження, адже відповідна робота з суспільством має тривати не лише перед виборами. Вибір громадян має бути свідомим не лише стосовно кандидатів, але й щодо власного життя, вектор розвитку якого вирішується, зокрема, і під час проведення місцевих виборів.” – відзначає Юлія Кривенко, координаторка Виборчої Ради Одеси.
За словами експертів, проєкт дозволив не лише сформувати запитальники та бріфи з актуальними проблемами регіонів, але й з’ясувати, чи готові політичні сили розв'язувати ці проблеми й відкрито комунікувати з громадянським суспільством та виборцями. Протягом останніх років спостерігається зміна виборця від одних виборів до інших. Лозунги та персони по трошки починають відходити. Все більше зростає зацікавленість у програмах та передвиборчих обіцянках кандидатів.
“З більше 30-кандидатів, які взяли участь у змістовних дискусіях, шестеро були обрані до рад відповідних рівнів. Досить непоганий коефіцієнт корисної дії. Частково він належить і представникам громадянського суспільства, і самим громадянам. Ми впевнено стоїмо на початку цього довгого шляху, в кінці якого отримаємо впливове сформоване громадянське суспільство та зменшення розриву між партіями та представниками ГС. Громадські організації поступово набуватимуть авторитет.
А що далі? Постійний моніторинг всіх програм, наскільки вони відповідають сучасності, наскільки стратегічно-програмне планування наближається до реальних проблем населення. Ось такі діалоги стануть “дотошними” дискусіями, під час яких буде обговорюватися позиція кожного. Це буде виборчим стандартом. Та не тільки виборчим. Обговорювати проблеми потрібно не лише перед початком передвиборчих кампаній. Саме тому закликаю вас, представників громадянського суспільства, і далі розвивати нашу активність на цьому шляху!” – підсумував обговорення Євген Бистрицький, доктор філософських наук, голова Виборчої Ради UA.
Рекомендації експертів щодо підготовки та проведення наступних виборів:
- Забезпечити публічність — регулярне звітування та участь у дискусіях;
- Працювати з виборцями щодо мобілізації електорату та підвищення рівня загальної обізнаності;
- Робота штабів партій у міжвиборчий період;
- Змінити процедуру участі у виборах з фінансового внеску на збір підписів;
- Внести необхідні зміни в законодавство щодо роботи ДВК;
- Забезпечити роботу єдиного реєстру виборців;
- Працювати зі зменшенням кількості кишенькових ЗМІ та журналістів, які зменшують рівень довіри до ЗМІ;
- Переглянути роботу комісій (компенсації, навчання);
- Створення більше схожих громадських ініціатив;
- Проведення постійного моніторингу та оцінки діяльності кандидатів;
- Вести належне програмно-стратегічне планування;
- Сприяти більшій залученості громадян у процес децентралізації.
