Ця робота досліджує політико-економічні механізми, що призводять до економічних реформ навіть якщо держава ”захоплена” шукачами ренти , як це було з Україною у 1990-ті роки. Ми доводимо, що пошук ренти може бути сталим впродовж тривалого часу явищем лише якщо учасники процесу примусово координуються авторитарним арбітром – якщо тільки соціальний капітал не виявиться достатньо потужним, аби самостійно вирішити проблеми з координацією. Така побудова взаємопов’язана з людською пасивністю та нездатністю осягнути переваги ринкової координації на основі прав приватної власності.
