Автор: аналітик-волонтер Школи політичної аналітик НаУКМА Олександр Фірст
Завдяки прийняттю доктрини «русского мира» керівництву Росії вдалося знизити внутрішню загрозу відокремлення суб'єктів РФ (Північний Кавказ, Татарстан, сепаратистські рухи в Сибіру та ін.), а також здійснювати агресивні експансивні дії у зовнішній політиці, отримуючи від них електоральні бонуси. Заміна або послаблення ідеології «русского мира» як панівної у військово-політичній доктрині РФ може привести до послаблення здатності сучасного російського режиму провадити агресивну зовнішню політику, сприяти зниженню електоральної підтримки лідерів країни, послабленню експансивної активності за кордоном, а також зміщувати акцент на внутрішні справи. Для України послаблення Росії на зовнішньополітичній арені збільшує спектр дипломатичних та військових можливостей для відновлення суверенітету над своїми територіями.
Націоналізм як загроза «русскому миру»
Як відомо, «русский мир» не має кордонів, а наріжним каменем єднання багатонаціональної(них) держави(в) є саме російський погляд на духовність, історію, мову, в той час, як основами націоналізму, в першу чергу, є мова, історія, духовність своєї нації-носія.
Приклад: Московська експансія на територію Якутії трактується Московською духовною семінарією РПЦ як «приєднання» території, яке було зроблено для того, щоб першим цього не зробив Китай; основна мотивація – економічна, а людей, які здійснювали «приєднання», називає «поселенцями», в той час як з точки зору якутського націоналізму, в історичній площині, цей факт можна розглядати як захоплення прадержави (напр. Сибірське ханство), насадження чужого їм віросповідання, поневолення та виплата данини, а національне повстання за часів СРСР – як боротьбу власного народу за незалежність.
Отже, погляди на історію, мову, духовність, подекуди віросповідання у титульних націй національних республік відрізняється від загальноприйнятих в «русском мире».
Ця обставина дає можливість стверджувати, що громадська думка, заснована на засадах націоналізму, суперечить «русскому миру» та знижує його вплив серед суспільства. Однією з головних цілей на шляху до послаблення ідеології руського миру» – простимулювати свідому соціальну активність населення, тим самим вивести громадську думку на новий рівень.
Водночас, «русский мир» відкриває можливість для керівництва держави придушувати кінцевий результат націоналізму – державний суверенітет – силовим шляхом з отриманням електоральних вигід. Тому курс на відокремлення для національних республік станом на зараз є вкрай складним, отже залишається «м’який» чи то «гібридний» шлях розвитку місцевого націоналізму, в якому думка формується навколо національних ідей, блоку економічних та соціальних питань, проте без заявленої кінцевої мети – проголошення державного суверенітету, та має мирний характер вираження у формі мітингів, акцій тощо.
Концепція національного протекціонізму у республіках РФ
Вкрай важливу роль відіграє економічний базис необхідної громадської думки, національні республіки різняться за рівнем економічного розвитку, від одних з найбідніших (Інгушетія (83 місце за рівнем доходів на людину) Тива (85), Калмикія (84)) до заможних суб’єктів федерації (Татарстан (16)). Розв'язання комплексу економічних і соціальних питань розглядається через призму національного протекціонізму.
Приклад: Республіка Тива, один з найбідніших суб'єктів РФ, посідає 85 місце за рівнем доходів, з Москви до Кизила (столиця Тиви) не має залізничного зв’язку, незважаючи на значні запаси вугілля (10,35% від усіх запасів в РФ) середній дохід по республіці офіційно становить 14111 руб/міс.
Приклад: Республіка Татарстан, щорічно видобуває 6,5% усієї нафти РФ, рівень доходів вище середнього – 32614 руб/міс, однак спікер парламенту Татарстану заявив про невдоволення політикою оподаткування регіону, оскільки в республіці залишається тільки 30% від заробленого, інші ж кошти забирає центр та розподіляє між регіонами-реципієнтами. До слова, незважаючи на збільшення переробки нафтопродукції Татарстан не оминуло подорожчання ціни на бензин.
Отже, для мешканця національної республіки яка є “донором” з'являється можливість збагачення свого регіону за рахунок зменшення асигнувань до федерального бюджету, формування рамок їх зменшення і аргументація базується і окреслюється саме за національною ознакою (приміром Татарстан, а не сусідня Самарська область). З іншого боку, національні республіки, економіка яких не розвинена, а рівень життя – низький, зіткнулися саме з неефективним менеджментом та неефективним використанням своїх ресурсів з боку федерального центру, з чого виникає необхідність республіки зосередитися на розвитку свого регіону (напр. Тива та її заклади вугілля). В обох випадках громадська думка формується за участю панівного настрою “невдоволення”, “несправедливості” щодо управління з федерального центру, утворюючи сторони “ми” та “вони”, одним з необхідних базисів для витіснення ідеології “русского мира”. Сприятливим фоном для приведення громадської думки в дію є результати соціологічного опитування аналітичного центру “Левада” у яких за жовтень 2018 рівень підтримки діяльності В. Путіна становить 66%, не підтримки 33%, тоді як 07. 2018, рейтинг підтримки становив 76%, не підтримки 17%. Підтримки дій Медведєва 34%, не підтримки 67%. Підтримки дій уряду РФ 41%, не підтримки 57%. Державної думи 36%, не підтримки 62%. 40% населення вважає що країна рухається невірним шляхом. Протестний потенціал з економічними вимогами становить 41%, з політичними - 34%.
Ідеологічний аспект національного протекціонізму
Одним зі стовпів впровадження “м’якого” націоналізму є формування громадської думки з становленням і, де це потрібно, відновленням ідей націй:
- Ідеї неподільності, єдності нації, розробка інклюзивної концепції нації.
- Суверенність, рівність з іншими націями.
- Ідея легітимності влади тільки коли вона підтримується нацією як єдністю людей і слугує її інтересам.
- Усвідомлення представників місцевого населення себе як частини нації, наділеної рівними правами.
- Культурна спільність (мова, цінності, вірування, та ін.).
- Уявлення про існування нації в часі, в минулому, майбутньому (зокрема, про її можливий як культурний, так і державницький розвиток.
- Особливе ставлення до певної історичної, сакральної території, важливої для міфології цієї нації.
Пункт 2 “Суверенність” у цьому випадку слід розуміти у зв'язці з пунктом 4 як один шляхів до встановлення національного протекціонізму. (Громадська думка: нам не потрібен поганий/нав’язливий менеджмент з Москви (результатом якого є бідність регіону або внаслідок чого наш регіон став “дойною коровою” для інших регіонів і керування нашими ресурсами, нам потрібна нами ж призначена влада, яка працювала б на інтереси республіки та тримала відповідь не перед партійним керівництвом, а перед виборцями). Також важливим є формування громадської думки про націоналістичний погляд на історично-державницькі аспекти буття нації, особливо до та під час входження до складу Росії (як, приміром, приєднання Сибіру). Тема популяризації мови та цінностей титульних націй у національних республіках є важливим для протидії ідеології “русского мира”.
Приклад: скасування обов’язкового вивчення татарської мови в освітніх закладах Татарстану. Згодом парламент Татарстана звернувся до Державної думи з проханням захистити татарську мову від утисків. Подібні факти створюють можливості для стимуляції формування громадської думки у націоналістичному напрямі.
З іншого боку, представники титульної нації Росії – росіяни мають сприятливі умови для посилення ідей захисту своїх національних прав та інтересів, що йдуть у розріз з дотаційною та соціальною політикою Кремля. (Громадська думка: чому Саратовська область (дотації у 2018 році з федерального бюджету 8,05 млрд. рублів) не отримує такої підтримки, як Саха-Якутія (43 млрд. рублів) Дагестан (59 млрд. рублів),Чечня (27 млрд рублів), чому Москва ставить їх вище за нас?). Проблемою соціального стану росіян в Росії є те, що “русский мир” не в змозі їх вирішити, а на нерозв’язані проблеми міжетнічних стосунків деякі групи росіян відповідають радикальним націоналізмом.Кінцевою метою цих тенденцій може бути стимуляція соціальної активності росіян з економічними та ідеологічними вимогами до очільників Кремля задля децентралізованого збагачення регіонів, в яких росіяни переважають.
Залишається незрозумілим, чи підтримає ідеї національного протекціонізму ліберально-демократична опозиція та один з основних її сучасних провідників Алєксєй Навальний. Навальний, у 2011 році закликав бути націоналістами та відмежовувався від радикальних націоналістів, водночас у 2018 році, він наголосив на своїй лояльності до місцевих націоналістів в республіках та висловив сподівання на їхню підтримку. З заявлених позиції лідера опозиційного руху, випливає висновок про намір Навального задовольнити електоральні прагнення російських націоналістів і націоналістів в республіках. Звідси припускаємо, що штаби Олексія Навального, розуміючи деструктивну для кремлівської ідеології концепцію національного протекціонізму, можуть підтримувати формування такої громадської думки як в національних республіках, так і в етнічних росіян в суб’єктах РФ, в яких вони становлять переважну більшість.
Слід також додати, що керівний склад республік представлений переважно вихідцями з титульної нації, що може спонукати адміністративний апарат стимулювати поширення націоналістичних настроїв або не перешкоджати їх поширенню. Водночас, згідно з даними про перепис населення 2002 та 2010 років, кількість етнічних росіян в національних республіках переважно стабільно зменшується, хоч і не завжди значною мірою.
Можливий інструментарій
Одним з механізмів стимуляції формування та розвитку громадської думки національного протекціонізму в Росії є інформаційна робота через соціальні мережі, новинні та в тому числі інформаційно-розважальні сайти. Цей механізм актуалізується в зв’язку з збільшенням контрольованості інтернету в Росії. Оскільки користувачі, що поширюють контент, який суперечить кремлівській внутрішньополітичній та економічній доктрині, ризикують бути притягнуті до адміністративної та кримінальної відповідальності, цілеспрямоване поширення контенту з території іншої держави надасть змогу зменшити передчасне виявлення про-націоналістичних користувачів, та потрапляння їх у поле зору правоохоронної системи РФ. Водночас, цей механізм дозволить підтримувати про-націоналістичне інформаційне поле.
Результат
Результатом підтримки громадської думки національного протекціонізму в РФ, може стати:
- зниження електоральної підтримки правлячої політичної еліти;
- збільшення розміру дотацій суб’єктів РФ з федерального бюджету, яке спричинить зменшення державних видатків, в тому числі, військової сфери, що зменшить зовнішньополітичні амбіції Росії з залученням військових сил.
- підняття рівня національної самосвідомості у республіках РФ та росіян як титульної нації.
- становлення та розбудова самостійності в національних республіках, що входять до складу РФ.
