Тривалість: 01.2022-04.2022
За підтрмки: Konrad Adenauer Stiftung Ukraine
Військово-цивільні адміністрації фактично є нерепрезентативними органами влади, що утворені замість органів місцевого самоврядування. Хоча такі органи і не обираються напряму громадянами та не несуть перед ними відповідальності, характерної для демократичного урядування, вони все-таки вимушені запроваджувати інструменти демократичної взаємодії з громадянським суспільством і громадянами.
З постановою ЦВК № 161 в окремо взятих громадах, що входять до юрисдикції (1) Гірської та (2) Попаснянської міських військово-цивільних адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області та (3) Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, окремі функції місцевого самоврядування були віддані на користь ВЦА. Були також змінені і їхні адміністративні межі та межі районів, скасовані місцеві вибори. При цьому впродовж 2015-2020 років ці громади були центрами ОТГ та мали виборне самоврядування.
В цьому контексті питання, яке ставиться у дослідженні є дещо парадоксальним – враховуючи, що сьогодні часто вибори виграються популістами, що саме собою є (потенційно) загрозою демократії, чи не є запровадження ВЦА в деяких районах Луганської області інструментом мінімізації шкоди і подібних загроз? І якою є чи мала б бути реакція і позиція активної частини громадянського суспільства за таких умов?
Мета проєкту:
Ми прагнемо не тільки віднайти відповідь на питання, чи є ВЦА загрозою для демократії, особливо на локальному рівні в Україні в умовах конфлікту, та долучитись до аналітичного й академічного дискурсу щодо загроз для представницької демократії, розглянувши пропоновані кейси в українських громадах, але й запропонувати рекомендації щодо політик для протидії таким (потенційним) загрозам та підвищення рівня громадянської активності і залученості в громадах, насамперед Луганської та Донецької областей.