КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Робота — переможець конкурсу «Студентська конституція майбутнього»

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
(проект)
Робота — переможець конкурсу
«Студентська конституція майбутнього»
Автор: Новіков Олег
Інститут підготовки
кадрів для органів прокуратури України
Національної юридичної академії України
Київ — 2008
Ш К О Л А П О Л І Т И Ч Н О Ї А Н А Л І Т И К И п ри Н аціонал ь но м у У ні в е рсит е ті
« К и є в о – Мо г илянс ь ка А ка д е м ія »
В м е ж а х п ро е кту « Екс п е ртна п і д три м ка конституці й но г о п роц е су в У країні »
з а п і д три м ки N a t i o n a l E n d o w m en t f o r De m o c r a c y
 Конституція України
(проект)
© Нoвіков О., 2008
© ШПА при НаУКМА, 2008
© Лікей, 2008 (вид. Т.Мосієнко)
Конституція України (проект) / ШПА при НАУКМА:
За заг. ред. О. Новікова. — К.: «Лікей», 2008. — 80 с.
Текст публікується у авторській редакції.
Вступ 
Вступне слово
У даному проекті відбиваються погляди автора на новий
Основний Закон України. За основу проекту була взята ста-
ра Конституція України. Під час розробки проекту автор
спирався на праці таких відомих вітчизняних та зарубіжних
вчених як Ф. Гаєк, Т.Я. Хабрієва, В.Є. Чиркин, А.М. Меду-
шевський, Ю.М. Тодика, Ю.Г. Барабаш, В.В. Речицький та
деяких інших науковців. Був проведений аналіз майже усіх
запропонованих різними політичними силами законопро-
ектів. Мова Конституції залишилася простою і зрозумілою
для простої людини, були виключені деякі парадоксальні
норми, окремі з них були відредаговані відповідно до прин-
ципів юридичної техніки.
Принципове значення має структура проекту. Створе-
но розділ присвячений громадянському суспільству, для
підкреслення його великого значення в сучасному житті
Української держави. Більш глибше були закріплені гаран-
тії реалізації соціальних прав. Відповідно до даного проекту
Конституції, Україна стає президентсько-парламентською
республікою, з помітно сильною владою Президента. Він
стає главою виконавчої влади та призначає весь склад Кабі-
нету Міністрів України.
Національні Збори України — парламент, складається з
двох палат: Палати регіонів, яка займається усіма кадрови-
ми питаннями, які віднесені до компетенції Національних
Зборів України, та Палати депутатів, виключно до компе-
тенції якої відносяться питання бюджету.
Палата регіонів (верхня палата) складається з сенаторів,
які делегуються в Палату обласними радами (по два пред-
ставники від кожної області), а також Верховною Радою
Автономної Республіки Крим (три представники). Від сто-
личного округу (Київської міської ради) в Палату регіонів
делегуються два представники.
Палата депутатів (нижня палата) обирається громадяна-
ми України в складі трьохсот депутатів на основі загального
© Нoвіков О., 2008
© ШПА при НаУКМА, 2008
© Лікей, 2008 (вид. Т.Мосієнко)
 Конституція України
(проект)
виборчого права шляхом таємного голосування, за пропо-
рційною системою. Імперативний мандат скасовується, як
такий що не відповідає політичній реальності Української
держави.
Призначення суддів на перший строк та на обрання їх
на посаду безстроково здійснюється Президентом України.
Судді Конституційного Суду обираються на посаду за по-
данням Президента України Палатою регіонів Національ-
них Зборів України.
Посилюється роль місцевого самоврядування. Місцеві
державні адміністрації є представниками влади на місцях та
виконують тільки контролюючі функції.
Автором запропоновано створити Конституційну Асамб-
лею для розробки нової редакції Конституції.

Структура Конституції України
Преамбула
Розділ I. «Загальні засади конституційного ладу. Держав-
ні символи»
Розділ II. «Права та основоположні свободи. Обов’язки.
Гарантії захисту прав та свобод»
Розділ III. «Громадянське суспільство»
Розділ IV. «Народне волевиявлення»
Розділ V. «Національні Збори України»
Розділ VI. «Президент України»
Розділ VII. «Кабінет Міністрів України. Центральні орга-
ни виконавчої влади»
Розділ VIII. «Судова влада. Прокуратура»
Розділ IX. «Конституційний Суд України»
Розділ Х. «Силові органи держави»
Розділ XІ. «Територіальна організація влади»
Розділ XІІ. «Прийняття та внесення змін до Конституції»
Розділ XІІІ. «Прикінцеві та перехідні положення»
 Конституція України
(проект)
Конституція України
(проект)
Ми, Українській народ — громадяни України всіх націо-
нальностей, усвідомлюючи себе єдиним джерелом влади в на-
шій державі, прагнучи до забезпечення своїх невід’ємних прав
та основоположних свобод, громадянської злагоди, гідних умов
існування та своєї безпеки і незалежності, виражаючи свою су-
веренну волю, затверджуємо цю Конституцію України.
Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ.
ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ
Стаття 1.
Україна є демократичною правовою державою з респу-
бліканською формою правління.
Україна — держава соціальна.
Стаття 2.
Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є єдиною,
цілісною і недоторканною.
Стаття 3.
Людина, її свобода, життя і здоров’я, честь і гідність, не-
доторканість і безпека, а також громадська злагода визна-
ються головними пріоритетами Української держави.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст
і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає пе-
ред людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечен-
ня прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Україна — зобов’язується вжити в межах наявних ресурсів
всіх можливостей для того, щоб забезпечити соціальні права.
Стаття 4.
Воля народу — найвищий владний політичний інтерес
Розділ i. 
Загальні засади конституційного ладу. Державні символи
Української держави. Воля Українського народу визначає
волю держави.
Вся влада в Україні належить виключно народу.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи дер-
жавної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Укра-
їні належить виключно народові і не може бути узурповане
державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 5.
Народний спротив для захисту громадянської свободи,
незалежності та територіальної цілісності України є легі-
тимним.
Громадяни мають право чинити опір зазіханням на де-
мократичні принципи прав людини й основоположних сво-
бод, якщо діяльність конституційних органів чи застосуван-
ня правових засобів стане неможливим.
Стаття 6.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її по-
ділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Межі повноважень органів законодавчої, виконавчої та
судової влади встановлені Конституцією України.
Законодавча та виконавча влада автономні одна від од-
ної.
Судова влада — незалежна від законодавчої та виконав-
чої влади.
Стаття 7.
В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду-
вання. Держава сприяє розвитку місцевого самоврядуван-
ня.
Стаття 8.
В Україні визнається і дії принцип верховенства права.
Стаття 9.
Конституція України має найвищу юридичну силу.
Усі нормативно — правові акти приймаються на основі
Конституції України і не можуть їй суперечити.
 Конституція України
(проект)
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звер-
нення до суду для захисту конституційних прав і свобод лю-
дини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України гарантується.
Стаття 10.
Чинні міжнародні договори, ратифіковані Національни-
ми Зборами України мають пріоритет перед нормами укра-
їнського законодавства, за винятком цієї Конституції.
Міжнародні договори не можуть суперечити Конститу-
ції.
Стаття 11.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, від-
повідно до яких ніхто не може бути примушений робити те,
що не передбачено законом.
Державні органи та органи місцевого самоврядування,
посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами.
Стаття 12.
В Україні існує єдине громадянство.
Стаття 13.
Держава сприяє консолідації та розвиткові української
нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також
розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної само-
бутності всіх корінних народів і національних меншин.
Культурна спадщина охороняється законом.
Стаття 14.
Україна дбає про задоволення національно-культурних і
мовних потреб українців, які проживають за межами держа-
ви.
Стаття 15.
Земля є основним національним багатством, що пере-
буває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується.
Стаття 16.
Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Розділ i. 
Загальні засади конституційного ладу. Державні символи
Приватна власність є недоторканою і може міняти свою
форму лише за згодою власника.
Власність зобов’язує. Використання власності не повинне
завдавати шкоди правам і свободам людини, інтересам суспіль-
ства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 17.
Суспільне життя в Україні грунтується на засадах полі-
тичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обо-
в’язкова.
Ніхто не може обмежати свободу вираження поглядів.
Цензура заборонена.
Стаття 18.
Політична діяльність грунтується на вільному суперни-
цтві політичних партій, які поважають демократичні цін-
ності і відкидають насильство як засіб відстоювання своїх
інтересів.
Держава гарантує свободу політичної діяльності, не за-
бороненої Конституцією України.
В державі визнається право на політичну опозицію.
Стаття 19.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання еколо-
гічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави.
Стаття 20.
Зовнішньополітична діяльність України спрямована на за-
безпечення її національних інтересів і безпеки шляхом під-
тримання мирного і взаємовигідного співробітництва з чле-
нами міжнародного співтовариства за нормами міжнародного
права.
Україна має позаблоковий статус.
На території України забороняється створення і функці-
онування будь-яких збройних формувань, не передбачених
законом.
На території України не допускається розташування іно-
земних військових баз.
10 Конституція України
(проект)
Стаття 21.
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонуван-
ня української мови в усіх сферах суспільного життя на всій
території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і
захист інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкуван-
ня.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією
України та визначається законом.
Стаття 22.
Грошовою одиницею України є гривня.
Стаття 23.
Державними символами України є Державний Прапор
України, Державний Герб України і Державний Гімн Укра-
їни.
Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Державний герб України — Тризуб золотої барви на си-
ньому щиті.
Державний Гімн України — національний гімн «Ще не
вмерла України і слава, і воля» на музику М. Вербицького зі
словами П. Чубинського в редакції визначеній законом.
Стаття 24.
Столицею України є місто Київ.
Статус столиці України — міста Київа визначається окре-
мим законом.
Розділ IІ. 11
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Розділ IІ. ПРАВА ТА ОСНОВОПОЛОЖНІ СВОБОДИ.
ОБОВ’ЯЗКИ. ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД.
Стаття 25.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Стаття 26.
Права і основоположні свободи людини є невідчужува-
ними та непорушними.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чин-
них законів не допускається звуження змісту та обсягу іс-
нуючих прав і свобод. Закріплені в цій Конституції права
людини та основоположні свободи не можуть тлумачитись
як обмеження чи порушення прав і основоположних сво-
бод, визнаних міжнародноми логоворами України.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією
Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть
бути скасовані.
Стаття 27.
Права, свободи та обов’язки закріплені в Конституції
можуть бути поширені і на юридичних осіб, зареєстрованих
на території України, якщо ці права за змістом можуть бути
на них поширені.
Стаття 28.
Кожна людина має право на вільний розвиток своєї осо-
бистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи
інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому
забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 29.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи.
Усі є рівними перед законом та судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,
кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження, майнового ста-
ну, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
12 Конституція України
(проект)
Стаття 30.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням
жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-по-
літичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і профе-
сійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними
заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановлен-
ням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам
можливість поєднувати працю з материнством; правовим
захистом, матеріальною і моральною підтримкою материн-
ства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпус-
ток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 31.
Громадянин України не може бути позбавлений грома-
дянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі
України або виданий іншій державі.
Громадянин України не може бути позбавлений права в
будь-який час повернутися в Україну.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам,
які перебувають за її межами.
Стаття 32.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в
Україні на законних підставах, користуються тими самими
правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як
і громадяни України, — за винятками, встановленими Кон-
ституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Колективне вислання іноземців з території України за-
боронено.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано
притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 33.
Кожна людина має невід’ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обо-
в’язок держави — захищати життя людини.
Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або
страчений.
Розділ IІ. 13
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і
здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Кожна людина має право на придбання зброї для захисту
себе та своєї родини, яке регулюється законом.
Стаття 34.
Гідність є непорушною.
Кожен має право на повагу та захист своєї гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,
нелюдському або такому, що принижує його гідність, по-
водженню чи покаранню.
Перебування в місцях позбавлення волі не є підставою
для приниження людської гідності.
Кожен має право на повагу до своєї фізичної та духовної
цілісності. Жодна людина без її вільної згоди не може бути
піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 35.
Кожна людина має право на свободу, безпеку та особис-
ту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під
вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки
на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його
перепинити уповноважені на те законом органи можуть за-
стосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запо-
біжний захід, обгрунтованість якого протягом двадцяти чоти-
рьох годин має бути перевірена судом. Затримана особа не-
гайно звільняється, якщо протягом двадцяти чотирьох годин
з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення
суду про законність і обгрунтованість тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути не-
відкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання,
роз’яснено його права та надано можливість з моменту за-
тримання захищати себе особисто та користуватися право-
вою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржи-
ти в суді своє затримання.
14 Конституція України
(проект)
Про арешт або затримання людини має бути негайно по-
відомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 36.
Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого во-
лодіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше
як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які
підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встанов-
лений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого
володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Стаття 37.
Кожному гарантується таємниця листування,телефонних
розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки мо-
жуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених
законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину
під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими
способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 38.
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сі-
мейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією
України.
Кожен має право на захист відомостей про себе.
Не допускається збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її зго-
ди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах
національної безпеки, громадського порядку, охорони здо-
ров’я населення та захисту прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах
державної влади, органах місцевого самоврядування, уста-
новах і організаціях з відомостями про себе, які не є дер-
жавною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростову-
вати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї
та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Розділ IІ. 15
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Стаття 39.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на тери-
торії України, гарантується свобода пересування, вільний
вибір місця проживання, право вільно залишати територію
України, за винятком обмежень, які встановлюються судом
відповідно до закону в інтересах національної безпеки, гро-
мадського порядку, запобіганню злочину, охорони здоров’я
населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 40.
Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповіда-
ння. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релі-
гію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти
одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні об-
ряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом
лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я
і моральності населення або захисту прав і свобод інших
людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути
визнана державою як обов’язкова. Всі віросповідання є рів-
ними перед державою.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків пе-
ред державою або відмовитися від виконання законів за
мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання
військового обов’язку суперечить релігійним переконан-
ням громадянина, виконання цього обов’язку має бути за-
мінене альтернативною (невійськовою) службою чи робо-
тою.
Стаття 41.
Кожному гарантується право на свободу слова, на вільне
вираження своїх поглядів і переконань.
Ніхто не може бути підданий переслідуванню за свої пе-
реконання.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використову-
вати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший
16 Конституція України
(проект)
спосіб — на свій вибір. Це право не перешкоджає державі
вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних
або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в ін-
тересах національної безпеки, територіальної цілісності або
громадського порядку з метою запобігання заворушенням
чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту
репутації або прав інших людей, для запобігання розголо-
шенню інформації, одержаної конфіденційно, або для під-
тримання авторитету і неупередженості суду.
Стаття 42.
Кожен має право на доступ до офіційних документів ті
іншої інформації про діяльність органів державної влади і
місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Кожен має право на інформаційний запит.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх
посадові і службові особи зобов’язані надавати належні їм
відомості за інформаційними запитами, а також регулярно
оприлюднювати інформацію про свою діяльність, крім ви-
падків, коли це суперечить національній безпеці, територі-
альній цілісності або громадській безпеці, може призвести
до вчинення злочинів чи масових заворушень, розголошен-
ня конфіденційної інформації.
Стаття 43. Громадяни України мають право на свободу
об’єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод та
задоволення політичних, економічних, соціальних, культур-
них та інших інтересів, за винятком обмежень, встановле-
них законом в інтересах національної безпеки та громад-
ського порядку, охорони здоров’я населення або захисту
прав і свобод інших людей.
Утворення і діяльність об’єднань, цілі або дії яких спря-
мовані на ліквідацію незалежності України, зміну конститу-
ційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверені-
тету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки,
незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни,
насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігій-
Розділ IІ. 17
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
ної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здо-
ров’я населення, забороняються.
Об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Кожен, хто працює, має право на участь у професійних
спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-еконо-
мічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими
організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спіль-
ними інтересами за родом їх професійної діяльності.
Усі професійні спілки мають рівні права.
Професійні спілки утворюються без попереднього дозво-
лу на основі вільного вибору їх членів. Обмеження щодо
членства у професійних спілках встановлюються виключно
цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке
об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність
чи неналежність до політичних партій або громадських ор-
ганізацій.
Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється
лише в судовому порядку.
Усі об’єднання громадян рівні перед законом.
Заборона діяльності об’єднань здійснюється лише в су-
довому порядку.
Стаття 44.
Членами політичних партій можуть бути лише громадяни
України. Обмеження щодо членства у політичних партіях
встановлюються виключно цією Конституцією і законами
України.
Не допускається створення і діяльність організаційних
структур політичних партій в органах виконавчої та судо-
вої влади і виконавчих органах місцевого самоврядування,
військових формуваннях, а також на державних підприєм-
ствах, у навчальних закладах та інших державних установах
і організаціях.
Стаття 45.
Громадяни мають право брати участь в управлінні дер-
жавними справами, у всеукраїнському та місцевих референ-
18 Конституція України
(проект)
думах, вільно обирати і бути обраними до органів державної
влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до дер-
жавної служби, а також до служби в органах місцевого са-
моврядування.
Стаття 46.
Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і
проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про про-
ведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої
влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встанов-
люватися судом відповідно до закону і лише в інтересах
національної безпеки та громадського порядку — з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здо-
ров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Встановлення демонстраційних пікетів не вимагає за-
вчасного повідомлення органів державної виконавчої влади
чи органів місцевого самоврядування.
Стаття 47.
Кожен має право звернення до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та посадових і службо-
вих осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і
дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 48.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа-
тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної,
творчої діяльності.
Інтелектуальна власність захищається законом.
Право приватної власності набувається в порядку, визна-
ченому законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть корис-
туватися об’єктами права державної та комунальної влас-
ності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права
власності.
Право приватної власності є непорушним.
Розділ IІ. 19
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Примусове відчуження об’єктів права приватної власнос-
ті може бути застосоване лише як виняток з мотивів сус-
пільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених
законом, та за умови попереднього і повного відшкодуван-
ня їх вартості.
Примусове відчуження таких об’єктів з наступним по-
вним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умо-
вах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за
рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених
законом.
Стаття 49.
Кожен має право на підприємницьку діяльність.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і служ-
бових осіб органів державної влади та органів місцевого са-
моврядування обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємниць-
кій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним
становищем на ринку, неправомірне обмеження конкурен-
ції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії
визначаються законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль
за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і ро-
біт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 50.
Кожен має право на працю, що включає можливість за-
робляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на
яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення грома-
дянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі
професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідго-
товки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вва-
жається примусовою працею військова або альтернативна
(невійськова) служба, а також робота чи служба, яка вико-
20 Конституція України
(проект)
нується особою за вироком чи іншим рішенням суду або від-
повідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови
праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленого за-
коном прожиткового мінімуму.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпеч-
них для їхнього здоров’я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звіль-
нення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю за-
хищається законом.
Стаття 51.
Кожен має право на страйк для захисту своїх соціально-
економічних та інших прав та законних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється за-
коном з урахуванням необхідності забезпечення національ-
ної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучас-
ті у страйку.
Заборона страйку можлива лише судом на підставі за-
кону.
Страйк не може бути заборонений більше ніж під загро-
зою звільнення з роботи.
Дія цієї статті не поширюється на посадових і службових
осіб Прокуратури України, Служби безпеки України, Збро-
їних Сил України, міліції та деяких інші, визначені в законі
категорії громадян. Захист їх соціально-економічних прав та
інших законних інтересів здійснюється на підставі закону.
Стаття 52.
Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого від-
починку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встанов-
ленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і
виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна три-
валість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, ви-
Розділ IІ. 21
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
хідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього
права визначаються законом.
Стаття 53.
Громадяни мають право на соціальний захист, що вклю-
чає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,
безробіття з незалежних від них обставин, а також у старо-
сті та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків гро-
мадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджет-
них та інших джерел соціального забезпечення; створенням
мережі державних, комунальних, приватних закладів для
догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень
життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановле-
ного законом.
Стаття 54.
Кожен має право на житло. Держава прагне до створення
умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати
житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту не з
власної вини, житло надається державою та органами міс-
цевого самоврядування безоплатно або за доступну для них
плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інак-
ше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 55.
Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу
та медичне страхування.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням
відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздо-
ровчо-профілактичних програм та медичним страхуванням.
Держава створює умови для ефективного і доступного
для всіх громадян медичного обслуговування. Мінімальний
22 Конституція України
(проект)
обсяг безоплатних медичних послуг встановлюється зако-
ном.
Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх
форм власності, усіляко запроваджує і підтримує медичне
страхування.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,
забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Стаття 56.
Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я до-
вкілля та на відшкодування завданої порушенням цього
права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до ін-
формації про стан довкілля, про якість харчових продуктів,
житла і предметів побуту, а також право на її поширення.
Така інформація ніким не може бути засекречена.
Стаття 57.
Кожен має право жити в сприятливому для здоров’я та
добробуту довкіллі.
Забезпечення екологічної безпеки, підтримання еколо-
гічної рівноваги на території України, збереження генофон-
ду Українського народу є обов’язком держави.
Кожному потерпілому належить право на відшкодуван-
ня збитків, спричинених екологічним забрудненням штуч-
ного походження.
Стаття 58.
Кожен має право на сім’ю та повагу до сімейного життя.
Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен
із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непра-
цездатних батьків.
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняють-
ся державою.
Стаття 59.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а
також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Розділ IІ. 23
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація пе-
реслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, покладається на державу. Держа-
ва заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо ді-
тей.
Стаття 60.
Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкіль-
ної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої
освіти в державних і комунальних навчальних закладах; роз-
виток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної,
професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних
форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням
і студентам в установленому законом порядку.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу осві-
ту в державних і комунальних навчальних закладах на кон-
курсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відпо-
відно до закону гарантується право на навчання рідною мовою
чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних на-
вчальних закладах або через національні культурні товариства.
Стаття 61.
Кожному гарантується свобода літературної, художньої,
наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної влас-
ності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних ін-
тересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелек-
туальної діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї ін-
телектуальної, творчої діяльності; ніхто не може викорис-
товувати або поширювати їх без його згоди, за винятками,
встановленими законом.
Академічна свобода гарантується. Держава сприяє роз-
виткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі
світовим співтовариством.
24 Конституція України
(проект)
Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та
інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає
заходів для повернення в Україну культурних цінностей на-
роду, які знаходяться за її межами.
Стаття 62.
Права і свободи людини і громадянина захищаються су-
дом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень,
дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцево-
го самоврядування, посадових і службових осіб цих органів.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Національних Зборів України з прав лю-
дини.
Кожен має право після використання всіх національних
засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав
і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до
відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом
засобами захищати свої права і свободи від порушень і про-
типравних посягань.
Стаття 63.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд
його справи упродовж розумного строку незалежним і без-
стороннім судом, встановленим законом, який вирішить
спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або
встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти
нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення проголошується публічно, але преса і
публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом
усього судового розгляду або його частини в інтересах мо-
ралі, громадського порядку чи національної безпеки, якщо
того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватно-
го життя сторін, або — тією мірою, що визнана судом суво-
ро необхідною, коли за особливих умов публічність розгляду
може зашкодити інтересам правосуддя.
Розділ IІ. 25
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не
може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину
не буде доведено в законному порядку і встановлено обви-
нувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у
вчиненні злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одер-
жаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі
сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її
користь.
Кожний засуджений за злочин має право на перегляд ви-
року судом вищої інстанції у встановленому законом по-
рядку, а також право просити про помилування або пом’як-
шення покарання.
У разі скасування вироку суду як неправосудного дер-
жава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану
безпідставним засудженням.
Стаття 64.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави
чи органів місцевого самоврядування матеріальної та мо-
ральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здій-
сненні ними своїх повноважень.
Стаття 65.
Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають
права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома
населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визнача-
ють права і обов’язки громадян, не доведені до відома на-
селення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Стаття 66.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зво-
ротної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або
скасовують відповідальність особи.
26 Конституція України
(проект)
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчи-
нення не визнавалися законом як правопорушення.
Стаття 67.
Кожен має право на правову допомогу. У випадках,
передбачених законом, ця допомога надається за рахунок
державних коштів.
Для забезпечення права на захист в Україні діє незалеж-
на самоврядна організація — адвокатура.
Кожен є вільним у виборі захисника (предсавника) своїх прав.
Захисником може бути як адвокат, так і фахівець у галузі права.
Органам досудового розслідування, державному обвинува-
чеві і суду забороняється самочинно втручатися у вибір осо-
бою захисника (представника) своїх прав чи перешкоджати
його участі у справі.
Конфеденційність спілкування особи із своїм захисни-
ком (представником) гарантується законом.
Свідок має право на правову допомогу.
Стаття 68.
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні або не-
законні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного або незаконного
розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 69.
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпо-
відальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха-
рактер.
Стаття 70.
Особа не несе відповідальності за відмову давати пока-
зання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких
родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на
захист.
Засуджений користується всіма правами людини і гро-
мадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і
встановлені вироком суду.
Розділ IІ. 27
Права та основоположні свободи. Обов’язки. Гарантії захисту прав та свобод.
Обмеження, накладені на осіб, засуджених до позбавлен-
ня волі, мають бути обгрунтованими й безпосередньо відпо-
відати меті покарання.
Стаття 71.
Не підлягають обмеженню здійснення конституційних
прав та основоположних свобод, крім випадків, передбаче-
них Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть вста-
новлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням
строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і
свободи, передбачені статтями 29, 31, 33, 34, 35, 47, 54, 58,
61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69 цієї Конституції.
Стаття 72.
Захист незалежності та територіальної цілісності України
є обов’язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до за-
кону.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України,
які перебувають на службі у Збройних Силах України та в
інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 73.
Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі,
культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Стаття 74.
Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в поряд-
ку і розмірах, встановлених законом.
Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій
за місцем проживання декларації про свій майновий стан та
доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 75.
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Консти-
туції України та законів України, не посягати на права і
свободи, законні інтереси, честь і гідність інших осіб.Не-
знання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
28 Конституція України
(проект)
Розділ III. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Стаття 76.
Життєдіяльність громадянського суспільства в Україні
ґрунтується на засадах свободи, плюралізму, толерантності
та невтручання з боку держави.
Держава підпорядковується служінню громадянському
суспільству.
Приватні інтереси фізичних та юридичних осіб захища-
ються цією Конституцією та законом.
Діяльність партій, інших громадських організацій не
контролюється Українською державою, за винятком додер-
жання ними вимог цієї Конституції та законів.
Стаття 77.
Діяльність державних органів та органів місцевого само-
врядування, їх посадових і службових осіб має бути прозо-
рою та контролюватись громадськістю. Для цього можуть
створюватися будь-які організації чи асоціації громадян.
Стаття 78.
Державним органам, органам місцевого самоврядуван-
ня, їх посадовим осіб і службовим особам забороняється
самочинно втручатися в сферу здійснення приватних іні-
ціатив.
Правові засади підприємства встановлюється законом,
вони не можуть бути обмежені підзаконними нормативно
— правовими актами.
Посадові особи не можуть бути арбітрами у сфері ідей.
Будь-яка державна експертиза інтелектуальних проектів не
може визначатися остаточною.
Втручання держави в творчу сферу науки, культури або
мистецтва забороняється.
Стаття 79.
Збереження державної таємниці є прерогативою держав-
них посадових і службових осіб. Приватні особи не підляга-
ють відповідальності за розголошення державної таємниці.
29
Категорії відомостей, що належать до інформації з об-
меженим доступом, визначаються законом.
Незаконна діяльність держави та її органів, органів міс-
цевого самоврядування, їх посадових та службових осіб не
може бути предметом державної або іншої захищеної зако-
ном таємниці.
Стаття 80.
Державна монополія на засоби комунікації та масової ін-
формації забороняється.
Режим секретності на інформацію, що є власністю дер-
жави, не може тривати довше тридцяти років.
Відомості про особу, яка висувається, обирається чи є
обраною на державну або іншу публічну посаду вважається
соціально значимою.
Стаття 81.
Політичні, релігійні, мистецькі та інші світоглядні інтер-
еси чи уподобання людини не можуть бути предметом за-
охочень або обмежень з боку держави.
Розділ iii.
Громадянське суспільство
30 Конституція України
(проект)
Розділ IV. НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ
Стаття 82.
Народне волевиявлення здійснюється через вільні та ре-
гулярні вибори, референдум та інші форми безпосередньої
демократії.
Забороняється проведення виборів та референдумів під
час дії воєнного чи надзвичайно стану.
Стаття 83.
Народна ініціатива здійснюється громадянами України,
які мають право голосу.
Право голосу на виборах і референдумах мають громадя-
ни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти
років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом
недієздатними.
Стаття 84.
Вибори відбуваються на основі загального і рівного ви-
борчого права шляхом таємного голосування.
Вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим
і органів місцевого самоврядування здійснюється за мажо-
ритарною виборчою системою. Система виборів до інших
органів влади визначається законом.
Процедура виборів та референдумів в Україні регулюєть-
ся законом.
Вибори є вільними. Виборці особисто вирішують питан-
ня щодо їх участі у виборах. Виборцям гарантуються умови
для вільного формування своєї волі та її вільного волевияв-
лення при голосуванні.
Стаття 85.
Депутатами представницьких органів можуть бути обрані
громадяни України, які на день голосування мають право
голосу.
Громадяни України, які обіймають посади суддів, проку-
рора, слідчого, Уповноваженого Національних Зборів Укра-
31
їни з прав людини, члена Рахункової палати Національних
Зборів України, члена виборчої комісії, інші визначені за-
коном державні посади, не можуть балотуватися без попе-
реднього звільнення з цих посад.
Стаття 86.
Всеукраїнський референдум проволиться з питань, ви-
значених Конституцією України.
Всеукраїнський референдум вважається таким, що від-
бувся, за умови участі у голосуванні більшості громадян
України, які мають право голосу.
Рішення на всеукраїнському референдумі ухвалюються
більшістю громадян України, які взяли участь у голосуванні.
Рішення, ухвалені на всеукраїнському референдумі, є
обов’язковими і можуть бути скасовані або змінені лише
на всеукраїнському референдумі, якщо інше не передбачено
таким референдумом.
Стаття 87.
Виключно всеукраїнським референдумом, що признача-
ється Національними Зборами, вирішуються питання про
зміну території України.
Стаття 88.
За народною ініціативою на вимогу не менш як півто-
ра мільйона громадян України, які мають право голосу, за
умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано
не менш як у двох третинах областей і не менш як по п’ят-
десят тисяч підписів у кожній області, на всеукраїнський
референдум виноситься законопроект про скасування чин-
ного закону повністю чи в окремій частині.
Всеукраїнський референдум за народною ініціативою
проголошує Президент України.
Стаття 89.
Всеукраїнський референдум щодо законів з питань по-
датків, бюджету, амністії, надання згоди на обов’зковість
або денонсації міжнародних договорів.
Стаття 90.
Не допускається проведення референдуму стосовно пи-
Розділ iv.
Народне волевиявлення
32 Конституція України
(проект)
тань, віднесених законом до компетенції судової гілки вла-
ди, а також для здійснення особистих призначень на по-
саду.
Не допускається проведення референдуму під час про-
цедури імпічменту Президента України.
Стаття 91.
Рішення прийняті на всеукраїнським референдумом, не
можуть бути скасовані діючим на час проведення референ-
думу скликанням Національних Зборів України.
Стаття 92.
Визнаються референдум Автономної Республіки Крим та
місцеві референдуми.
Розділ v. 33
Національні збори україни
Розділ V. НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ УКРАЇНИ
Стаття 93.
Національні збори України — Парламент України — є
єдиним органом законодавчої влади.
Термін його повноважень становить п’ять років.
Національні збори України складаються з двох палат:
Палати регіонів (сенат) і Палати депутатів.
Стаття 94.
Палата регіонів (верхня палата) складається з сенаторів,
які делегуються в Палату обласними радами (по два пред-
ставники від кожної області), а також Верховною Радою
Автономної Республіки Крим (три представники). Від сто-
личного округу (Київської міської ради) в Палату регіонів
делегуються два представники.
Палата регіонів займається всіма кадровими питаннями,
крім випадків передбаченими цією Конституцією.
Палата депутатів (нижня палата) обирається громадяна-
ми України в складі трьохсот депутатів на основі загального
виборчого права шляхом таємного голосування, за пропо-
рційною системою.
Стаття 95.
Депутатом Національних Зборів України може бути об-
рано громадянина України, який на день виборів досяг два-
дцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні
протягом останніх п’яти років.
Сенатором Національних Зборів України може бути об-
рано громадянина України, який на день виборів досяг два-
дцяти п’яти років, має право голосу і проживає на теріторії
від якої він делегується протягом п’яти років.
Не може бути обраним до Національних Зборів України
громадянин, який має судимість за вчинення умисного зло-
чину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встанов-
леному законом порядку.
Повноваження народних депутатів України визначають-
ся Конституцією та законами України.
34 Конституція України
(проект)
Стаття 96.
Чергові вибори до Палати депутатів відбуваються в
останню неділю останнього місяця п’ятого року повнова-
жень Національних Зборів України на засадах пропорційної
системи з відкритими списками. Виборчий бар’єр становить
один відсоток.
Позачергові вибори до Палати депутатів призначають-
ся Президентом України і проводяться в період шістдесяти
днів з дня опублікування рішення про дострокове припи-
нення повноважень Національних Зборів України.
Порядок проведення виборів сенаторів та народних де-
путатів України встановлюється законом.
Стаття 97.
Сенатори і депутати набирають свої повноваження з мо-
менту складання присяги.
Депутати Національних Зборів України складають прися-
гу на спеціальному засіданні перед відкриттям першої сесії
новообраних Національних Зборів України таку присягу:
«Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми
діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про
благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю до-
держуватися Конституції України та законів України, викону-
вати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».
Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутат-
ського мандата.
Стаття 98.
Сенатори та народні депутати здійснюють свої повнова-
ження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого пред-
ставницького мандата, бути на державній службі, обіймати
інші оплачувані посади (крім посад Прем’єр міністра Укра-
їни і міністрів), займатися іншою оплачуваною або під-
приємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та
творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи
наглядової ради підприємства або організації, що має на
меті одержання прибутку.
Розділ v. 35
Національні збори україни
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з ін-
шими видами діяльності встановлюються законом.
Сенаторам і депутатам гарантується достойне їх ролі
утримання та відшкодування їх професійних витрат.
Стаття 99.
Сенаторам і депутатам гарантується недоторканість під
час проведення сесій Національних Зборів України.
Народні депутати України не несуть юридичної відпові-
дальності за результати голосування або висловлювання у
парламенті та його органах, за винятком відповідальності за
образу чи наклеп.
Стаття 100.
Повноваження сенаторів та народних депутатів України
припиняються одночасно з припиненням повноважень На-
ціональних Зборів України.
Повноваження сенатора та народного депутата України
припиняються достроково в разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо
нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства;
5) якщо протягом п’ятнадцяти днів з дня виникнення об-
ставин, які призводять до порушення вимог щодо несуміс-
ності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці
обставини ним не усунуто;
6) його смерті.
У випадках, передбачених пунктами 1,2,3,4 частини дру-
гої цієї статті, повноваження сенатора або депутата припи-
няються Центральною виборчою комісією.
Рішення про припинення повноважень сенатора або на-
родного депутата України у випадку, передбаченому пунк-
том 5 другої частини цієї статті, ухвалюється Центральною
виборчою комісією.
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком
суду щодо народного депутата України, визнання народного
36 Конституція України
(проект)
депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його
повноваження припиняються з дня набрання законної сили
рішенням суду, а в разі смерті народного депутата Украї-
ни — з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
Стаття 101.
Національні Збори України працють сесійно.
Національні Збори України є повноважними за умови об-
рання не менш як двох третин від їх конституційного складу.
Національні Збори України збираються на першу сесію у
вівторок третього тижня після дня офіційного оголошення
результатів виборів народних депутатів Національних Збо-
рів України.
Перше засідання новообраних Національних Зборів
України відкриває найстарший за віком народний депутат
України.
Чергові сесії Національних Зборів України починаються
першого вівторка лютого та першого вівторка вересня кож-
ного року.
Позачергові сесії Національних Зборів України скли-
каються Головою Палати депутатів на вимогу Президента
України або не менш як третини народних депутатів Укра-
їни від конституційного складу Палати депутатів України з
визначеним ними порядком денним.
У разі оголошення указу Президента України про вве-
дення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окре-
мих її місцевостях Національні Збори України збираються
на засідання у дводенний строк без скликання.
У разі закінчення строку повноважень Національних
Зборів України під час дії воєнного чи надзвичайного стану
її повноваження продовжуються до дня першого засідання
першої сесії Національних Зборів України, обраної після
скасування воєнного чи надзвичайного стану.
Порядок роботи Національних України встановлюється
Конституцією України та законом про регламент Націо-
нальних Зборів України.
Розділ v. 37
Національні збори україни
Стаття 102.
Всі питання компетенції Національних Зборів вирішу-
ються на окремих або спільних засіданнях палат, але голо-
сування завжди проводиться окремо по палатах.
Спільне засідання палат Національних Зборів ведуть по
черзі Голова Палати депутатів, Спікер Палати регіонів та їх
заступники.
Стаття 103.
Засідання палат Національних Зборів України про-
водяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рі-
шенням відповідної палати Національних Зборів України,
ухваленим більшістю не менш як дві третини від консти-
туційного складу.
Засідання Національних Зборів України проводяться за
умови участі не менш половини депутатів Національних
Зборів України від її конституційного складу.
Стаття 104.
Рішення Національних Зборів України приймаються ви-
ключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Голосування на засіданнях Національних Зборів України
здійснюється сенатором або народним депутатом України
особисто. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність
згідно з законом.
Стаття 105.
До повноважень Національних Зборів України нале-
жить:
1) внесення змін до Конституції України в межах і по-
рядку, передбачених розділом XIV цієї Конституції;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань,
визначених статтею 87 цієї Конституції;
Проведення всеукраїнського референдуму щодо схвален-
ня рішення Національних Зборів України про вступ до між-
державних об’єднань;
3) прийняття законів, відповідно до засад внутрішньої
та зовнішньої політики, визначених Конституцією Укра-
їни;
38 Конституція України
(проект)
4) затвердження Державного бюджету України та вне-
сення змін до нього, контроль за виконанням Державного
бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його
виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економіч-
ного, науково-технічного, соціального, національно-куль-
турного розвитку, охорони довкілля;
7) призначення виборів Президента України у строки,
передбачені цією Конституцією;
8) заслуховування щорічних та позачергових послань Прези-
дента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) оголошення за поданням Президента України стану ві-
йни і укладення миру, схвалення рішення Президента Укра-
їни про використання Збройних Сил України та інших вій-
ськових формувань у разі збройної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку осо-
бливої процедури (імпічменту), встановленому цією Кон-
ституцією;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Про-
грами діяльності Кабінету Міністрів України;
12) призначення Голови Антимонопольного комітету
України, Голови Державного комітету телебачення та радіо-
мовлення України, Голови Фонду державного майна Украї-
ни, звільнення зазначених осіб з посад;
13) надання згоди на призначення Президентом Прем’єр
Міністра України, членів Кабінету Міністрів України, голо-
ви Служби безпеки України.
14) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міні-
стрів України відповідно до цієї Конституції та закону;
15) затвердження рішень про надання Україною позик і
економічної допомоги іноземним державам та міжнародним
організаціям, а також про одержання Україною від інозем-
них держав, банків і міжнародних фінансових організацій
позик, не передбачених Державним бюджетом України,
здійснення контролю за їх використанням;
Розділ v. 39
Національні збори україни
16) прийняття Регламенту Національних Зборів Украї-
ни;
17) призначення на посади та звільнення з посад Голови
та інших членів Рахункової палати;
18) призначення на посаду та звільнення з посади Упо-
вноваженого Національних Зборів України з прав людини;
заслуховування його щорічних доповідей про стан дотри-
мання та захисту прав і свобод людини в Україні;
19) призначення на посаду та звільнення з посади Голо-
ви Національного банку України за поданням Президента
України;
20) призначення на посади та звільнення з посад полови-
ни складу Ради Національного банку України;
21) призначення на посади та звільнення з посад полови-
ни складу Національної ради України з питань телебачення
і радіомовлення;
22) призначення на посади та звільнення з посад чле-
нів Центральної виборчої комісії за поданням Президента
України;
23) затвердження загальної структури, чисельності, ви-
значення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил
України, інших утворених відповідно до законів України
військових формувань, а також Міністерства внутрішніх
справ України;
24) схвалення рішення про надання військової допомо-
ги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних
Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів
збройних сил інших держав на територію України;
25) встановлення державних символів України;
26) надання згоди на призначення на посаду та звільнен-
ня з посади Президентом України Генерального прокурора
України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві
України, що має наслідком його відставку з посади;
27) призначає Голови Судової адміністрації України;
28) обрання суддів безстроково;
29) дострокове припинення повноважень Верховної
40 Конституція України
(проект)
Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку
Конституційного Суду України про порушення нею Кон-
ституції України або законів України; призначення поза-
чергових виборів до Верховної Ради Автономної Республі-
ки Крим;
30) утворення і ліквідація адміністративно-територіаль-
них одиниць, крім Автономної Республіки Крим, встанов-
лення і зміна їх меж, ухвалення рішення про віднесення
населених пунктів до категорії міст, найменування і пере-
йменування населених пунктів і районів та областей;
31) призначення чергових та позачергових виборів до ор-
ганів місцевого самоврядування;
32) затвердження протягом двох днів з моменту звернен-
ня Президента України указів про введення воєнного чи
надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевос-
тях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошен-
ня окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної
ситуації;
33) надання законом згоди на обов’язковість міжнарод-
них договорів України та денонсація міжнародних договорів
України;
34) здійснення парламентського контролю у межах, ви-
значених цією Конституцією та законом;
35) призначення на посаду та звільнення з посади керів-
ника апарату Національних Зборів України; затвердження
кошторису Національних Зборів України та структури їх
апарату;
36) затвердження переліку об’єктів права державної влас-
ності, що не підлягають приватизації, визначення правових
засад вилучення об’єктів права приватної власності;
37) призначає на посаду суддів Конституційного Суду
України за поданням Президента України;
38) затвердження законом Конституції Автономної Рес-
публіки Крим, змін до неї.
Національні Збори України здійснюють також інші по-
вноваження, передбачені Конституціїєю України.
Розділ v. 41
Національні збори україни
Стаття 106.
Не менш як п’ятдесят народних депутатів України мають
право на засіданні Палати депутатів України чи спільному
засіданні палат звернутися до Кабінету Міністрів України з
питань виконання його повноважень.
Прем’єр-міністр України або за його дорученням інші
член Кабінету Міністрів України зобов’язаний у визначе-
ний законом строк дати обгрунтовану відповідь на запит
депутатів Національних Зборів України, яка обговорюється
на засіданні Національних Зборів України.
Стаття 107.
Національні Збори України на письмову пропозицію
не менш як однієї третини народних депутатів України від
конституційного складу Національних Зборів України може
розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів
України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міні-
стрів України більшістю від конституційного складу Націо-
нальних Зборів України.
Рішення Національних Зборів України про недовіру Кабі-
нету Міністрів України може бути ухвалене не раніше ніж че-
рез сімдесят дві годинипісля внесення пропозиції про розгляд
питання про відповідальність Кабінету Міністрів України.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів Украї-
ни не може розглядатися Національними Зборами України
на позачергових сесіях або більше одного разу протягом од-
нієї чергової сесії чи протягом останньої сесії Національних
Зборів України поточного скликання.
Стаття 108.
Палата депутатів України обирає із свого складу Голову
Палати депутатів Національних Зборів України, Першого
заступника і заступника Голови Палати депутатів та відкли-
кає їх з цих посад.
Голова Палати депутатів України:
1) веде засідання Палати депутатів України;
2) організовує роботу Палати депутатів України, коорди-
нує діяльність її органів;
42 Конституція України
(проект)
3) підписує акти, прийняті Палатою депутатів України;
4) організовує роботу апарату Національних Зборів Укра-
їни.
Голова Палати депутатів Національних Зборів України
здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у
порядку, встановленому Регламентом Національних Зборів
України.
Стаття 109.
Палата регіонів обирає із свого складу Спікера Палати
регіонів, Першого заступника і заступника Спікера Палати
регіонів та відкликає їх з цих посад.
Спікер Палати регіонів України:
1) веде засідання Палати регіонів;
2) організовує роботу Палати регіонів, координує діяль-
ність її органів;
3) представляє Національні Збори України у зносинах
з іншими органами державної влади України та органами
влади інших держав;
4) підписує акти, прийняті Палатою регіонів України;
Спікер Палати регіонів Національних Зборів України
здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у
порядку, встановленому Регламентом Національних Зборів
України.
Стаття 110.
Національні Збори України для здійснення законопро-
ектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань,
віднесених до її повноважень, виконання контрольних
функцій відповідно до Конституції України створює з чис-
ла народних депутатів України комітети Національних Збо-
рів України у відповідних палатах та обирає голів, перших
заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.
Національні Збори України у межах своїх повноважень
може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготов-
ки і попереднього розгляду питань.
Національні Збори України для проведення розсліду-
вання з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює
Розділ v. 43
Національні збори україни
тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш
як одна третина від конституційного складу відповідної па-
лати Національних Зборів України.
Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є
вирішальними для слідства і суду.
Організація і порядок діяльності комітетів Національ-
них Зборів України, її тимчасових спеціальних і тимчасових
слідчих комісій встановлюються законом.
Стаття 111.
Повноваження Національних Зборів України припиня-
ються у день відкриття першого засідання Національних
Зборів України нового скликання.
Стаття 112.
Повноваження Національних Зборів України можуть
бути достроково припинені Президентом України після
консультації з Головою та Спікером Національних Зборів
України, а також головами парламентських фракцій у Па-
латі депутатів.
Повноваження Національних Зборів України припиня-
ються достоково з дня видання указу Президента України
про її розпуск.
Повноваження Національних Зборів України, що обрані
на позачергових виборах, проведених не можуть бути припи-
нені протягом одного року з дня її обрання, а також в останні
шість місяців строку, на який обраний Президент України.
Під час дії воєнного яи надзвичайного стану в Україні
повноваження Національних Зборів не можуть бути при-
пинені достроково.
Стаття 113.
Національні Збори України приймають закони, поста-
нови та інші акти більшістю від її конституційного складу,
крім випадків, передбачених цією Конституцією.
Акти вважаються прийнятими після послідовного при-
йняття їх обома палатами Національних Зборів України.
44 Конституція України
(проект)
Стаття 114.
Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих
прав і свобод; основні обов’язки громадянина;
2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іно-
земців та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу,
освоєння космічного простору, організації та експлуатації
енергосистем, транспорту і зв’язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного
забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлю-
бу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; ви-
ховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної
безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила кон-
куренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль-
ності, митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних
процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, ін-
ших об’єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади,
основи державної служби, організації державної статистики
та інформатики; 13) територіальний устрій України;
13) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової
експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів
дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання
покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
14) засади місцевого самоврядування;
15) статус столиці України; спеціальний статус інших
міст;
Розділ v. 45
Національні збори україни
16) основи національної безпеки, організації Збройних
Сил України і забезпечення громадського порядку;
17) правовий режим державного кордону;
18) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації;
19) організація і порядок проведення виборів і референду-
мів;
20) організація і порядок діяльності Національних Зборів
України, статус народних депутатів України;
21) засади цивільно-правової відповідальності; діяння,
які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними
правопорушеннями, та відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система Укра-
їни;
система оподаткування, податки і збори; засади створен-
ня і функціонування фінансового, грошового, кредитного та
інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також
статус іноземних валют на території України; порядок утво-
рення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього
боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів,
їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил Украї-
ни до інших держав; порядок допуску та умови перебування
підрозділів збройних сил інших держав на території Украї-
ни;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення дер-
жавних стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеці-
альні звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших
спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний ре-
жим, відмінний від загального.
46 Конституція України
(проект)
Законом України оголошується амністія.
Стаття 115.
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України
належить Президентові України, сенаторам та народним
депутатам України, Кабінету Міністрів України, Верховній
Раді Автономної Республіки Крим, Уповноваженому Наці-
ональних Зборів з прав людини.
Законопроекти, визначені Президентом України як не-
відкладні, розглядаються Національними Зборами України
позачергово.
Проекти законів подаються в Палату депутатів.
Стаття 116.
Закон, підписаний Головою Палати депутатів та Спі-
кером Палати Регіонів Національних Зборів України не-
відкладно направляється на підпис Президентову Укра-
їни.
Президент України протягом п’ятнадцяти днів після
отримання закону підписує його, беручи до виконання, та
офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми
вмотивованими і сформульованими пропозиціями до На-
ціональних Зборів України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановле-
ного строку не повернув закон для повторного розгля-
ду, закон вважається схваленим Президентом України та
офіційно оприлюднюється за підписами Спікера Палати
Регіонів та Голови Палати депутатів Національних Збо-
рів України.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову при-
йнятий обома палатами Національних Зборів України не
менш як двома третинами від їх конституційного складу,
Президент України зобов’язаний його підписати та офіцій-
но оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Пре-
зидент України не підписав такий закон, він невідкладно
офіційно оприлюднюється Головою Національних Зборів
України і за підписами Спікера Палати Регіонів та Голови
Палати депутатів Національних Зборів України.
Розділ v. 47
Національні збори україни
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офі-
ційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
законом, але не раніше дня його опублікування.
Стаття 117.
Державний бюджет України затверджується щорічно
Палатою депутатів Національних Зборів України на період
з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на ін-
ший період.
Законом про державний бюджет України визначаються
виключно його доходи та видатки на загально суспільні
проблеми, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожно-
го року подає до Національних Зборів України проект зако-
ну про Державний бюджет України на наступний рік. Разом
із проектом закону подається доповідь про хід виконання
Державного бюджету України поточного року.
Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до
Національним Зборам України звіт про виконання Держав-
ного бюджету України.
Поданий звіт має бути оприлюднений.
Стаття 118.
Контроль від імені Національних Зборі України за над-
ходженням коштів до Державного бюджету України та їх
використанням здійснює Рахункова палата.
Рахунковій палаті надається право проводити дізнання,
досудове слідство з правом порушення кримінальної справи
та передачі її до суду.
Стаття 119.
Парламентський контроль за додержанням конституцій-
них прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповно-
важений Національних Зборів України з прав людини.
48 Конституція України
(проект)
Розділ VI. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 120.
Президент України є главою держави. Президент Украї-
ни представляє державу і забезпечує її правонаступництво.
Президент України є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції
України, прав і свобод людини і громадянина.
Президент України забезпечує узгоджене функціонуван-
ня і взаємодію державних органів та органів місцевого са-
моврядування.
Стаття 121.
Президент України обирається громадянами України на
основі загального, рівного і прямого виборчого права шля-
хом таємного голосування строком на п’ять років.
Президентом України може бути обраний громадянин
України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голо-
су, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем
виборів років та володіє державною мовою.
Одна й та сама особа не може бути Президентом України
більше ніж два строки підряд.
Вибори Президента України на безальтернативній основі
є не чинними.
Стаття 122.
Чергові вибори Президента України проводяться в
останню неділю останнього місяця п’ятого року повнова-
жень Президента України. У разі дострокового припинення
повноважень Президента України вибори Президента Укра-
їни проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення
повноважень.
Порядок проведення виборів Президента України вста-
новлюється законом.
Стаття 123.
Новообраний Президент України вступає на пост не піз-
ніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення
Розділ vi. 49
Президент україни
результатів виборів, з моменту складення присяги народо-
ві на урочистому спільному засіданні палат Національних
Зборів України.
Приведення Президента України до присяги здійснює
Голова Конституційного Суду України.
Президент України складає таку присягу:
«Я, (ім’я та прізвище), волею народу обраний Президен-
том України, заступаючи на цей високий пост, урочисто при-
сягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справа-
ми боронити суверенітет і незалежність України, дбати про
благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати
права і свободи громадян, додержуватися Конституції Укра-
їни і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах
усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».
Президент України, обраний на позачергових виборах,
складає присягу у п’ятиденний строк після офіційного ого-
лошення результатів виборів.
Стаття 124.
Президент України не може мати іншого представниць-
кого мандата, обіймати посаду в органах державної вла-
ди або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою
оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити
до складу керівного органу або наглядової ради підприєм-
ства, що має на меті одержання прибутку.
Стаття 125.
Президент України гарантується недоторканість на час
здійснення повноважень.
За посягання на честь і гідність Президента України
винні особи притягаються до відповідальності на підставі
закону.
Звання Президента України охороняється законом і збе-
рігається за ним довічно, якщо тільки Президент України
не був усунений з поста в порядку імпічменту.
Стаття 126.
Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку;
50 Конституція України
(проект)
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і
позачерговими посланнями до Національних Зборів Украї-
ни про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здій-
снює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави,
веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представ-
ництв України в інших державах і при міжнародних орга-
нізаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних
представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Кон-
ституції України, проголошує всеукраїнський референдум
за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Національних Зборів
України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Національних Зборів Украї-
ни у випадках, передбачених цією Конституцією;
9) призначає за згодою Палати регіонів України Пре-
м’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів
України;
10) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Палати регіонів України Генерального прокурора України;
11) призначає на посади та звільняє з посад половину
складу Ради Національного банку України;
12) призначає на посади та звільняє з посад половину
складу Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення;
13) призначає на посаду Голову Служби безпеки України
за згодою Палати регіонів України;
14) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мо-
тивів невідповідності цій Конституції з одночасним звер-
ненням до Конституційного Суду України щодо їх консти-
туційності;
15) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки
Крим;
Розділ vi. 51
Президент україни
16) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил
України; призначає на посади та звільняє з посад вище ко-
мандування Збройних Сил України, інших військових фор-
мувань; здійснює керівництво у сферах національної без-
пеки та оборони держави;
17) очолює Раду національної безпеки і оборони Украї-
ни;
18) вносить до Національних Зборів України подання
про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти
України приймає рішення про використання Збройних Сил
України та інших утворених відповідно до законів України
військових формувань;
19) приймає відповідно до закону рішення про загаль-
ну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в
Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу,
небезпеки державній незалежності України;
20) приймає у разі необхідності рішення про введення в
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а
також оголошує у разі необхідності окремі місцевості Украї-
ни зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним
затвердженням цих рішень Національними Зборами Укра-
їни;
21) утворює суди у визначеному законом порядку;
22) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні
ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
23) нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними;
24) приймає рішення про прийняття до громадянства
України та припинення громадянства України, про надання
притулку в Україні;
25) здійснює помилування;
26) створює у межах коштів, передбачених у Державному
бюджеті України, для здійснення своїх повноважень кон-
сультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
27) підписує закони, прийняті Національними Зборами
України;
52 Конституція України
(проект)
28) має право вето щодо прийнятих Національними Збо-
рами України законів (крім законів про внесення змін до
Конституції України) з наступним поверненням їх на по-
вторний розгляд Національних Зборів України;
29) здійснює інші повноваження, визначені Конституці-
єю України.
Президент України не може передавати свої повнова-
ження іншим особам або органам.
Президент України на основі та на виконання Консти-
туції і законів України видає укази і розпорядження, які є
обов’язковими до виконання на території України.
Стаття 127.
Президент України на основі Конституції України та за-
конів видає укази та розпорядження, які є обов’язковими
до виконання.
Стаття 128.
Рада національної безпеки і оборони України є коорди-
наційним органом з питань національної безпеки і оборони
при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує
і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері на-
ціональної безпеки і оборони.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є
Президент України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України
за посадою входять Прем’єр-міністр України, Міністр обо-
рони України, Голова Служби безпеки України, Міністр
внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ
України, Міністр юстиції України, інші члени Ради на-
ціональної безпеки та оборони, призначені Президентом
України.
У засіданнях Ради національної безпеки і оборони Укра-
їни може брати участь Спікер Палати регіонів та Голова
Палати депутатів Національних Зборів України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України
вводяться в дію указами Президента України.
Розділ vi. 53
Президент україни
Повноваження Ради національної безпеки і оборони
України визначаються законом.
Стаття 129.
Президент України виконує свої повноваження до вступу
на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються до-
строково у разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за ста-
ном здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Стаття 130.
Відставка Президента України набуває чинності з мо-
менту проголошення ним особисто заяви про відставку на
засіданні Національних Зборів України.
Стаття 131.
Неможливість виконання Президентом України своїх по-
вноважень за станом здоров’я має бути встановлена на за-
сіданні Національних Зборів України і підтверджена рішен-
ням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на
підставі письмового подання Верховного Суду України — за
зверненням Національних Зборів України, і медичного ви-
сновку.
Стаття 132.
Президент України може бути усунений з поста Наці-
ональними Зборами України в порядку імпічменту у разі
вчинення ним державної зради або іншого умисного зло-
чину.
Питання про усунення Президента України з поста в по-
рядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційно-
го складу однієї з палат Національних Зборів України.
Для проведення розслідування Національні Збори Укра-
їни створюють спеціальну тимчасову слідчу комісію, до
складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні
слідчі.
54 Конституція України
(проект)
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розгля-
даються на спільному засіданні палат Національних Зборів
України.
За наявності підстав Національні Збори України не менш
як двома третинами від її конституційного складу кожної
з палат приймає рішення про звинувачення Президента
України.
Рішення про усунення Президента України з поста в
порядку імпічменту ухвалюється Національними Збора-
ми України не менш як трьома четвертими від її консти-
туційного складу кожної палати після отримання висновку
Конституційного Суду України щодо додержання конститу-
ційної процедури розслідування і розгляду справи про усу-
нення Президента України з поста в порядку імпічмента,
встановленої Конституцією України.
Стаття 133.
У разі дострокового припинення повноважень Президен-
та України відповідно до статей 129, 130, 131, 132 Конститу-
ції України, на період до вступу на пост нового Президента
України виконання повноважень Президента України, крім
передбачених пунктами 2, 3, 5, 6, 8 — 10, 13, 16 части-
ни першої статті 126 Конституції України, покладається на
Спікера Національних Зборів України.
55
Розділ VII. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 134.
Кабінет Міністрів України — Уряд України — є вищим
органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Пре-
зидентом України і Національними Зборами України, під-
контрольний і підзвітний Президенту України.
Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутріш-
ньої та зовнішньої політики держави на виконання Консти-
туції України, законів та указів Президента України.
Стаття 135.
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-
міністр України та міністри.
Прем’єр-міністр України та інші члени Кабінету Міні-
стрів України призначаються Президентом України за зго-
дою Палати регіонів.
Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Ка-
бінету Міністрів України, схваленої Палатою регіонів.
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України визначаються Конституцією України та
законами.
Стаття 136.
Кабінет Міністрів України складає повноваження перед
новообраними Національними Зборами України.
Повноваження Кабінету Міністрів України можуть бути
припинені Президентом України за згодою Палати регіонів
України.
Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити
Національним Зборам України про свою відставку.
Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Наці-
ональними Зборами України резолюції недовіри Кабінету
Розділ vii.
Кабінет міністрів україни. Центральні органи виконавчої влади
56 Конституція України
(проект)
Міністрів України мають наслідком відставку всього скла-
ду Кабінету Міністрів України. У цих випадках Президент
України здійснює формування нового складу Кабінету Мі-
ністрів України у строки і в порядку, що визначені цією
Конституцією.
Кабінет Міністрів України, який склав повноваження
перед новообраними Національними Зборами України або
відставку якого прийнято Національними Зборами України,
продовжує виконувати свої повноваження до початку робо-
ти новосформованого Кабінету Міністрів України.
Стаття 137.
Члени Кабінету Міністрів України не має права суміща-
ти свою діяльність з іншою роботою, займатися підприєм-
ницькою або іншою оплачуваною діяльністю, входити до
складу керівного органу чи наглядової ради підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку.
Стаття 138.
Кабінет Міністрів України:
1) утворює, реорганізує та ліквідує відповілно до закону
міністрества, центральні органи виконавчої влади, діючи в
межах коштів, передбачених на утримання органів виконав-
чої влади;
2) призначає та звільняє з посад за поданням Прем’єр-
міністра України керівників центральних органів виконав-
чої влади;
3) скасовує акти центральних органів виконавчої влади,
Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Кабінет Міністрів України здійснює інші повноваження,
визначені Конституцією та законами України.
Стаття 139.
Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міні-
стрів України; спрямовує її на виконання Програми діяль-
ності Кабінету Міністрів України; координує діяльність мі-
ністрів, керівників центральних органів виконавчої влади.
За відсутності Прем’єр-міністра України керівництво
роботою Кабінету Міністрів України керівництво роботою
57
Кабінету Міністрів України за дорученням Кабінету Міні-
стрів України здійснює один з міністрів.
Стаття 140.
Кабінет Міністрів України ухвалює рішення на своїх за-
сіданнях шляхом голосування більшістю від його складу.
У засіданнях Кабінету Міністрів України може брати
участь Президент України. Президент України головує на
засіданнях Кабінету Міністрів України, які проводяться з
питань зовнішньополітичної діяльності держави, національ-
ної безпеки і оборони за визначеним ним порядком ден-
ним.
Стаття 141.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції ви-
дає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до ви-
конання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-мі-
ністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 142.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною
функцією центрального банку держави — Національного
банку України.
Рада Національного банку України розробляє основні за-
сади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за
її проведенням.
Правовий статус Ради Національного банку України ви-
значається законом.
Розділ vii.
Кабінет міністрів україни. Центральні органи виконавчої влади
58 Конституція України
(проект)
Розділ VIII. СУДОВА ВЛАДА. ПРОКУРАТУРА
Стаття 143.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих
функцій іншими органами чи посадовими особами не до-
пускаються.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом Укра-
їни та судами загальної юрисдикції.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд-
дя через народних засідателів і присяжних.
Стаття 144.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов’язковими до виконання на всій території України.
Всі судові акти підлягають обов’яхковому оприлюдненню
в порядку, визначеному законом. Держава створює єдиний
загальнодержавний реєстр судових актів та забезпечує віль-
ний доступ до нього всіх громадян.
Стаття 145.
Система судів загальної юрисдикції в Україні будується
за принципами територіальності, спеціалізації та інстанцій-
ності.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної
юрисдикції є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є від-
повідні вищі суди.
Відповідно до закону діють місцеві, апеляційні суди та
Верховний Суд України.
Створення надзвичайних та особливих судів не допуска-
ється.
Стаття 146.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для
функціонування судів і діяльності суддів. У Державному
59
бюджеті України окремо визначаються видатки на утриман-
ня судів.
Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє
суддівське самоврядування.
Стаття 147.
Судочинство провадиться суддею колегією суддів чи су-
дом присяжних або суддею одноособово у порядку, вста-
новленому законом.
Основними засадами судочинства є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників судового процесу перед зако-
ном і судом;
4) забезпечення доведеності вини;
5) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду
своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
6) підтримання державного обвинувачення в суді про-
курором;
7) забезпечення обвинуваченому права на захист;
8) гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами;
9) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
10) обов’язковість виконання рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судо-
чинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Стаття 148.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряють-
ся лише закону.
Незалежність і недоторканність суддів, утворення умов для
безперешкодного здійснення та ефективного здійснення їх по-
вноважень гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, так
само як і будь-яке втручання в правосуддя.
За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до
юридичної відповідальності.
Розділ viii.
Судова влада. Прокуратура
60 Конституція України
(проект)
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сі-
мей.
Суддя не може бути без згоди Національних Зборів Укра-
їни затриманий чи заарештований до винесення обвину-
вального вироку судом.
Стаття 149.
Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Кон-
ституційного Суду України та суддів, які обираються на
перший строк, в порядку визначеному законом.
Перше призначення на посаду професійного судді стро-
ком на п’ять років, наступне призначення безстроково здій-
снюється Президентом України за поданням Вищої ради
юстиції в порядку, визначеному Конституцією України та
законом.
Кандидатиру для призначення на посаду професійного
судді подають Президентові України Вищою радою юстиції
за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів відповідно
до результатів відкритого конкурсу.
Стаття 150.
Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначе-
них законом випадках, народні засідателі і присяжні.
На посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-
ційною комісією суддів громадянин України, не молодший
тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж ро-
боти у галузі права не менш як п’ять років, має високі мо-
ральні якості, проживає в Україні не менш як десять років
та володіє державною мовою.
Голова Верховного Суду України обирається на посаду та
звільняється з посади шляхом таємного голосування Пле-
нумом Верховного Суду України в порядку, встановленому
законом.
Порядок заміщення посад голів інших судів визначається
законом.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які ма-
ють фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці суд-
ді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
61
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо ста-
жу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.
Професійні судді не можуть належати до політичних пар-
тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній ді-
яльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які
інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану робо-
ту, крім наукової, викладацької та творчої.
Стаття 151.
Суддя звільняється з посади Президентом України за по-
данням Вищої ради юстиції у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призна-
чено;
2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за ста-
ном здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо
нього;
7) припинення його громадянства;
8) подання суддею заяви про відставку або про звільнен-
ня з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті,
визнання його безвісно відсутнім або оголошення помер-
лим.
Захист професійних, соціальних, майнових прав та ін-
тересів суддів здійснюється в порядку, встановленому за-
коном.
Стаття 152.
В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої нале-
жить:
1) внесення подання Президентові України про призна-
чення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і
прокурорами вимог щодо несумісності;
3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суд-
Розділ viii.
Судова влада. Прокуратура
62 Конституція України
(проект)
дів Верховного Суду України, Конституційного Суду України
і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рі-
шення про притягнення до дисциплінарної відповідальності
суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Вища рада юстиції складається з двадцяти одного чле-
на. Головою Вищої ради юстиції є Президент України. З’їзд
суддів України призначає десять членів з числа суддів аьо
суддів, що вийшли в відставку. Палата регіонів України та
Президент України обирають по два члени з числа науков-
ців. З’їзд адвокатів України призначає до Вищої ради юс-
тиції двох членів. Всеукраїнська конференція працівників
прокуратури — одного члена.
До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голо-
ва Верховного Суду України, Міністр юстиції України та
Генеральний прокурор України.
Стаття 153.
Підтримання державного обвинувачення в суді поклада-
ється на прокуратуру України.
Прокуратура також здійснює:
1) представництво інтересів громадянина або держави в
суді у випадках, визначених законом;
2) нагляд за додержанням законів органами, які прово-
дять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове
слідство;
3) нагляд за додержанням законів при виконанні судових
рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні
інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обме-
женням особистої свободи громадян.
4) нагляд за додержанням прав і свобод людини і грома-
дянина, додержанням законів з цих питань органами ви-
конавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх по-
садовими і службовими особами.
Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор
України, який призначається на посаду та звільняється з
посади за згодою Верховної Ради України Президентом
України.
63
Генеральний прокурор України звільняється х посади
Президентом України з підстав, встановлених законом
Строк повноважень Генерального прокурора України —
п’ять років.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури
України визначаються законом.
Розділ viii.
Судова влада. Прокуратура
64 Конституція України
(проект)
Розділ IX. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
Стаття 154.
Конституційний Суд України є єдиним органом консти-
туційної юрисдикції в Україні.
Організація і порядок діяльності Конституційний Суд
України визначаються Конституцією України та законом.
Стаття 155.
Конституційний Суд України складається з дванадцяти
суддів Конституційного Суду України.
Судді Конституційного Суду України призначаються за
поданням Президента України Палатою регіонів України не
менш як двому третинами від її загального складу строком
на дев’ять років. Судді Конституційного Суду не можуть
бути призначені повторно.
Склад Конституційного Суду України оновлюється кож-
ні три роки.
Суддею Конституційного Суду України може бути гро-
мадянин України, який на день призначення досяг сорока
років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не
менш як десять років, проживає в Україні протягом остан-
ніх двадцяти років та володіє державною мовою.
Голова Конституційного Суду України обирається на спе-
ціальному пленарному засіданні Конституційного Суду Укра-
їни зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом
таємного голосування лише на один трирічний строк.
Стаття 156.
На суддів Конституційного Суду України поширюють-
ся гарантії незалежності та недоторканності, вимоги щодо
несумісності та підстави звільнення з посади, передбачені
статтями 148-150 цієї Конституції.
Стаття 157.
До повноважень Конституційного Суду України належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції Укра-
їни (конституційність):
65
законів та інших правових актів Національних Зборів
України;
актів Президента України; актів Кабінету Міністрів Укра-
їни;
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента
України; не менш як сорока п’яти народних депутатів чи се-
наторів України; Верховного Суду України; Уповноважено-
го Національних Зборів України з прав людини; Верховної
Ради Автономної Республіки Крим; а також громадянина
України.
2) офіційне тлумачення Конституції України та законів
України.
Конституційний Суд України за конституційною скаргою
громадянина України ухвалює рішення щодо відповідності
Конституції України (конституційності) закону, на основі
якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішен-
ня, що стосується його конституційних прав і обов’язків.
Конституційний Суд України за зверненням Президента
України або Кабінету Міністрів України дає висновки про
відповідність Конституції України чинних міжнародних до-
говорів України або тих міжнародних договорів, що вно-
сяться до Національних Зборів України для надання згоди
на їх обов’язковість.
За зверненням Національних Зборів України Конститу-
ційний Суд України дає висновок щодо додержання консти-
туційної процедури розслідування і розгляду справи про усу-
нення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Стаття 158.
Закони та інші правові акти за рішенням Конституційно-
го Суду України визнаються неконституційними повністю
чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конститу-
ції України або якщо була порушена встановлена Консти-
туцією України процедура їх розгляду, ухвалення або на-
брання ними чинності.
Розділ ix.
Конституційний суд україни
66 Конституція України
(проект)
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухва-
лення Конституційним Судом України рішення про їх не-
конституційність.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або
юридичним особам актами і діями, що визнані неконсти-
туційними, відшкодовується державою у встановленому за-
коном порядку.
Стаття 159.
З питань, передбачених цією статтею, Конституційний
Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до ви-
конання на території України, остаточними і не можуть
бути оскаржені.
67
Розділ X. СИЛОВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВИ
Стаття 160.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили
України.
Збройні Сили України та інші створені відповідно до за-
кону військові формування не можуть бути використані для
обмеження прав і свобод громадян або з метою захоплення
влади і ліквідації конституційного ладу.
Стаття 161.
Забезпечення державної безпеки і захист державного
кордону України покладаються на відповідні військові фор-
мування та правоохоронні органи держави, організація і по-
рядок діяльності яких визначаються законом
Стаття 162.
Головним призначення Служби безпеки України є захист
національних інтересів України, протидія ворожим зазіхан-
ням на її суверенітет.
Стаття 163.
Статус всіх правоохоронних органів визначається окре-
мими законами.
Стаття 164.
Міліція забезпечує стан стабільності, громадської безпе-
ки та захищеності.
Розділ x.
Силові органи держави
68 Конституція України
(проект)
Розділ XІ. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Стаття 165.
Територіальний устрій України грунтується на засадах
єдності та цілісності державної території, поєднання цен-
тралізації і децентралізації у здійсненні державної влади,
збалансованості і соціально-економічного розвитку регі-
онів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологіч-
них, географічних і демографічних особливостей, етнічних і
культурних традицій.
Стаття 166.
Систему адміністративно-територіального устрою Укра-
їни складають: Автономна Республіка Крим, області, міста
Киів та Севастополь, а також райони, громади.
Громадами є міста, селища, села або об’єднання декіль-
кох населених пунктів.
Міста з визначеною законом кількістю жильців прирів-
нюється за статусом до області або району.
Межі адміністративно-територіальних одиниць можуть
бути змінені законом, що приймається з урахуванням рі-
шень місцевих референдумів.
Стаття 167.
Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою час-
тиною України і в межах повноважень, визначених Конститу-
цією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Стаття 168.
Автономна Республіка Крим має Конституцію Автоном-
ної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автоном-
ної Республіки Крим та затверджують Національні Збори
України не менш як половиною від конституційного складу
Верховної Ради України.
Стаття 169.
До відання Автономної Республіки Крим належить:
1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Авто-
номної Республіки Крим, затвердження складу виборчої ко-
місії Автономної Республіки Крим;
69
2) організація та проведення місцевих референдумів;
3) управління майном, що належить Автономній Респу-
бліці Крим;
4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Ав-
тономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і
бюджетної політики України;
5) розроблення, затвердження та реалізація програм Ав-
тономної Республіки Крим з питань соціально-економічно-
го та культурного розвитку, раціонального природокористу-
вання, охорони довкілля — відповідно до загальнодержав-
них програм;
6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлен-
ня зон санітарної охорони курортів;
7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, націо-
нальної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громад-
ської безпеки;
8) забезпечення функціонування і розвитку державної та
національних мов і культур в Автономній Республіці Крим;
охорона і використання пам’яток історії;
9) участь у розробленні та реалізації державних програм
повернення депортованих народів;
10) ініціювання введення надзвичайного стану та вста-
новлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автоном-
ній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.
Законами України Автономній Республіці Крим можуть
бути делеговані також інші повноваження.
Стаття 170.
Представницьким органом Автономної Республіки Крим
є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Верховна
Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повнова-
жень приймає рішення та постанови, які є обов’язковими
до виконання в Автономній Республіці Крим.
Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим
обираються жителями громад у межах Автономної Респу-
бліки Крим, які мають право голосу, строком на три роки.
Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим
Розділ xі.
Територіальна організація влади
70 Конституція України
(проект)
може бути обраний житель відповідної громади, який має
право голосу.
Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів
Автономної Республіки Крим.
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим при-
значається на посаду та звільняється з посади Верховною
Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із
Президентом України.
Повноваження, порядок формування і діяльності Вер-
ховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів
Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією
України та законами України, нормативно-правовими акта-
ми Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань,
віднесених до її компетенції.
Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється
судами, що належать до єдиної системи судів України.
Стаття 171.
Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регу-
лювання з питань:
1) сільського господарства і лісів;
2) меліорації і кар’єрів;
3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійни-
цтва;
4) містобудування і житлового господарства;
5) туризму, готельної справи, ярмарків;
6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, іс-
торико-культурних заповідників;
7) транспорту загального користування, автошляхів, во-
допроводів;
8) мисливства, рибальства;
9) санітарної і лікарняної служб.
Стаття 172.
Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної
Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної
Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і за-
конам України та приймаються відповідно до Конституції
71
України, законів України, актів Президента України і Кабі-
нету Міністрів України та на їх виконання.
З мотивів невідповідності нормативно-правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції
України та законам України Президент України може зу-
пинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до
Конституційного Суду України щодо їх конституційності,
до Вищого адміністративного суду України щодо їх закон-
ності.
Стаття 173.
В Автономній Республіці Крим діє Представництво Прези-
дента України, статус якого визначається законом України.
Стаття 174.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та
Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Глави місцевих державних адміністрацій при здійсненні
своїх повноважень відповідальні перед Президентом Украї-
ни і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтроль-
ні органам виконавчої влади вищого рівня.
Глави місцевих державних адміністрацій призначаються
на посаду і звільняються з посади Президентом України за
поданням Кабінету Міністрів України.
Глава державної адміністрації форму відповідну держав-
ну адміністрацію.
Організація і порядок діяльності державних адміністра-
цій визначається Конституцією України та законами.
Стаття 175.
Глава місцевої державної адміністрації на відповідній те-
риторії здійснює:
1) контроль за додержанням Конституції та законів Укра-
їни, актів Президента України, Кабінету Міністрів України,
інших органів виконавчої влади;
2) контроль за виконанням державних і регіональних
програм соціально-економічного та культурного розвитку,
програм охорони довкілля, а в місцях компактного прожи-
Розділ xі.
Територіальна організація влади
72 Конституція України
(проект)
вання корінних народів і національних меншин — також
програм їх національно-культурного розвитку;
3) забезпечення взаємодії з органами місцевого самовря-
дування;
4) здійснюють інші повноваження, передбачені Консти-
туцією та законами України.
Акти глави державної адміністрації можуть бути скасова-
ні Кабінетом Міністрів України.
Стаття 176.
Місцеве самоврядування є правом та спроможністю те-
риторіальної громади — жителів села чи добровільного об’-
єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та
міста — самостійно вирішувати питання місцевого значен-
ня в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною
громадою в порядку, встановленому законом, як безпосе-
редньо, так і через органи місцевого самоврядування: сіль-
ські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють
спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є
районні та обласні ради.
Права місцевого самоврядування захищаються в судово-
му порядку.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в міс-
тах Києві та Севастополі визначаються окремими законами
України.
Питання організації управління районами в містах на-
лежить до компетенції міських рад.
Стаття 177.
Представницьким органом громади є рада громади. Де-
путати ради громади обираються строком на три роки жи-
телями громади, які мають право голосу. Депутатом ради
громади може бути обраний житель відповідної громади,
який має право голосу.
Голова громади головує на засіданнях ради громади, очо-
лює виконавчий орган ради громади, який формується за його
73
поданням радою громади. Голова громади обирається строком
на три роки жителями громади, які мають право голосу.
Порядок формування і повноваження рад громад та їх
виконавчих органів, статус голів громад, депутатів рад гро-
мад визначаються Конституцією України та законами.
Стаття 178.
Спільні інтереси жителів громад представляє обласна,
районна рада. Депутати обласної, районної ради обирають-
ся строком на три роки жителями громад, які мають право
голосу, в межах області району. Депутатом обласної, район-
ної ради може бути обраний житель відповідної громади,
який має право голосу.
Обласна, районна рада обирає зі свого складу голову
відповідної ради, формує виконавчий комітет ради, який
очолює призначений радою голова виконавчого комітету.
Порядок формування і повноваження обласних, районних
рад та їх виконавчих комітетів визначається Конституцією
України та законами.
Стаття 179.
Обласна, районна рада:
1) затверджує обласний, районний бюджет; контролює
його виконання;
2) затверджує обласні, районні програми соціально-еко-
номічного та культурного розвитку, раціонального природо-
користування, охорони довкілля; контролює їх виконання;
3) здійснює відповідно до закону управління об’єктами
спільної власності громад;
4) вирішує відповідно до закону питання щодо викорис-
тання природних ресурсів місцевого значення;
5) ухвалює рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших
територій, що підлягають особливій охороні;
6) вирішує питання розвитку закладів освіти, культури,
охорони здоров’я;
7) ухвалює рішення щодо забезпечення охорони право-
порядку та громадської безпеки;
Розділ xі.
Територіальна організація влади
74 Конституція України
(проект)
8) ініціює введення надзвичайного стану та встановлення
зон надзвичайної екологічної ситуації у відповідних місце-
востях;
9) вирішує інші питання, віднесені законами до її повно-
важень.
Стаття 180.
Органам місцевого самоврядування можуть бути делего-
вані відповідно до закону окремі повноваження органів ви-
конавчої влади.
Держава фінансує здійснення цих повноважень у повно-
му обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України
або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановле-
ному законом порядку окремих загальнодержавних подат-
ків, передає органам місцевого самоврядування відповідні
об’єкти державної власності.
Стаття 181.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень,
визначених законом, приймають рішення, які є обов’язко-
вими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів
їх невідповідності Конституції чи законам України зупи-
няються у встановленому законом порядку з одночасним
зверненням до суду.
75
Розділ XIІ. ПРИЙНЯТТЯ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ
Стаття 182.
З питань розробки нової редакції Конституції в Україні
створюється Конституційна Асамблея.
Стаття 183.
До повноважень Конституційної Асамблеї відноситься:
розробка проекту нової Конституції України у раз прого-
лошення всеукраїнського референдуму щодо затвердження
нової редакції Конституції України за народною ініціати-
вою; доопрацювання проекту нової редакції Конституції
України у разі ініціювання прийняття нової редакції Кон-
ституції України Президентом України або не менш як од-
нією другої народних депутатів України від конституційного
складу Національних Зборів України; прийняття рішення
про винесення проекту нової редакції Конституції України
на затвердження всеукраїнським референдумом; прийняття
рішення про підтвердження незмінності Конституції Укра-
їни.
Стаття 184.
Прийнята Конституційною Асамблеєю Конституція
України остаточно ухвалюється на всенародному референ-
думі.
Розділ xiі.
Прийняття та внесення змін до конституції
76 Конституція України
(проект)
Розділ XІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 185.
Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття
чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не
суперечить Конституції України.
Стаття 186.
Конституція України набуває чинності з дня її офіційно-
го опублікування.
Стаття 187.
День прийняття Конституції України є державним свя-
том — Днем Конституції України.
77
Інформація про проект
«Експертна підтримка конституційного процесу в Україні»
Партнери проекту:
Школа політичної аналітики при «НаУКМА»,
Український незалежний центр політичних дослі-
джень, Комітет виборців України
Проект здійснювався за підтримки National Endowment
for Democracy.
Проектом “Експертна підтримка конституційно-
го процесу в Україні” передбачалося представити
альтернативний громадський варіант конституцій-
них змін, запропонувати аполітичний формат ре-
формування Основного Закону та надати підтримку
державним органам та політичним партіям в частині
вироблення перспективних пропозицій, які можуть
лягти в основу законопроекту про внесення змін до
Конституції України. Команда проекту прагне за-
безпечити: формування цілісного експертного ко-
мунікаційного каналу між органами державної вла-
ди і неурядовим сектором в сфері конституційного
процесу для постійного взаємообміну конструктив-
ними ідеями з питань реформування Конституції;
вироблення єдиного підходу до формату здійснення
конституційних змін в межах фахового неурядово-
го середовища; тяглість публічної дискусії з питань
вдосконалення чинної Конституції та встановлення
оптимальної моделі конституційного ладу України.
78 Конституція України
(проект)
Проект мав на меті вирішити низку актуальних
суспільних проблем:
• Слабке залучення інститутів громадянського
суспільства в т.ч. студентської молоді до процесу
реформування Основного Закону;
• Відсутність спільних підходів до суті конститу-
ційної реформи як в середовищі неурядового сек-
тору, так і серед політичних лідерів;
• Погану обізнаність громадянського суспільства
із суттю пропонованих конституційних змін.
79
Мета проекту:
Створити альтернативний неурядовий конститу-
ційний дискурс із залученням лідерів громадської
думки і експертної спільноти до процесу підготов-
ки та прийняття нової Конституції України та з їх
допомогою виробити цілісну концепцію змісту та
форми конституційної реформи.

80 Конституція України
(проект)
Конституція України (проект) / ШПА при НАУКМА: За заг. ред.
О. Новікова. — К.: «Лікей», 2008. — 80 с.
Художній редактор Т.Мосієнко
Âèäавець Т.Мосієнко
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного ре-
єстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 2454 від 28.03.2006 р.
01133, Київ, б-р Дружби народів, 25
e-mail: tarasw@voliacable.com
Підписано до друку 18.12.08. Формат 60х84 1/16.
Папір офсет № 1. Гарнітура Таймс. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 6,2. Обл.-вид. арк. 5,6.